LEOPOLD LEVYTSKYI MEMORIAL ART MUSEUM
Halyna Dzhuma
The Leopold Levytskyi (1906— 1973) Memorial Art Museum is located in the former residence of one of the most outstanding Ukrainian graphic artists of the last century, and functions as al subdivision of the Lviv National Museum since 1984.
The museum’s exposition is divided among five rooms and highlights the creative achievements of this Lviv artist who became part of Ukrainian art history firs and foremost as an expert master of press-stamp printing graphics.
The exhibited materials bring to light the most important stages of L. Levytskyi’s cre¬ative biography — beginning with his studies at the Academy of Arts in Cracow and his par¬ticipation in the so-called «Cracow Group», etc. This period is represented by works creat¬ed in 1931 —1935, namely «The Water Mill», «Meditation», «The Water Carrier», «The Blacksmith», and others.
Along with realistic sketches there are also abstract compositions, as well as early paintings such as «Composition» (1930—1935), «Self-Portrait» (1935), «Portrait of the Artist’s Wife» (1940), and others.
The next period of L. Levytskyi’s life and work (1935— 1945) entails the artist’s return to Chortkiv, his employment at a regional newspaper until 194, and his evacuation to Central Asia during WWII.
In 1945, Leopold Levytskyi returned to Ukraine and took up residence in Lviv. His inexhaustible humor, optimism and constant benevolence towards people helped him in adapting guickly to the Lviv artistic environment.
During the first postwar years Levytskyi worked on various graphic series such as «A Soldier’s Life», «Undaunted Land» (both — 1947—1949), and «The Ghetto» (1961 — 1962). During the 1950 — 1960s, L. Levytskyi experimented in various technigues, including linoleum prints, aguarelles, and others.
In the 1960 — 70’s, a lyrical theme makes an appearance in the artist’s work. At that time Levytskyi worked a lot in a technigue known as «monotypia» — a technigue on the bor¬derline of painting and graphics. This technigue opened the way for the artist to experi¬ment and investigation. In this technigue he created a series of genre images, portraits and decorative compositions; of these, exhibited works include «Family» (1953), «The Street» (1960). «A Girl’s Bust» (1960’s), and a linoleum print entitled «The Beach» (1960).
The artist was also interested in urban themes, represente by his color linoleum prints «Twilight» (1969), «Grandmothers and grandchildren» (1960’s), and others. Village land¬scapes in a lyrical mood and genre episodes from village life: «Grandma Horpyna» (1960’s), «Goats and Birds», «Higher and Higher» (both from the 1970’s).
The lithograph «August» (1973) was Leopold Levytskyi’s last work. The L. Levytskyi Memorial Art Museum’s exhibition fully reveals the talented master whose works, to a great extent, encouraged the further development of Ukrainian graphics.
ХУДОЖНЬО-МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ЛЕОПОЛЬДА ЛЕВИЦЬКОГО
Галина Джума
Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького (1906 — 1973) — колишня оселя одного з найвидатніших графіків минулого століття — функціонує сьогодні як структурний підрозділ Національного музею у Львові. Заснований у 1984 р. заходами громадськості міста та наполегливими стараннями дружини художника Гені Ле- вицької, музей знаходиться на вулиці Устияновича, 10, де з 1946 р. постійно проживав митець.
Леопольд Левицький увійшов в історію українського мистецтва передусім як неперевершений майстер естампної графіки. Творчий спадок художника налічує понад 6500 творів.
Експозиція музею, що розміщена в п’яти кімнатах, розкриває основні напрями творчої діяльності митця й відтворює неповторну атмосферу «домашнього середовища», у якому він жив і працював. Експозиційні матеріали висвітлюють творчу біографію Л.Левицького: навчання у Краківській академії мистецтв, участь у «Краківській групі» тощо. Графіка Л.Левицького цього періоду репрезентує його як оригінального, самобутнього майстра, який вільно володів багатьма складними техніками, митця, наділеного дивовижною спостережливістю, здатного до ідейно-об- разних узагальнень. Цей період представлений творами 1931 — 1935 рр.: «Водяний млин», «Роздуми», «Водоноша», «Вагар», «Коваль» та ін. Поряд із реалістичними зарисовками — і безпредметні композиції, а також ранні живописні роботи, серед яких «Композиція» (1930— 1935), «Автопортрет Л.Левицького» (1935), «Портрет дружини художника» (1940) та ін.
Наступний період життя і творчості Л.Левицького розпочався після заборони «Краківської групи» (1936 р.) і повернення художника додому, до рідного Чорткова, де він до 1941 р. працював у районній газеті. Під час німецької окупації митець перебував у Середній Азії.
1945 р. Леопольд Левицький повернувся в Україну, до Львова. Невичерпний гумор, оптимізм і постійна доброзичливість до людей допомогли йому швидко адаптуватися в середовищі львівських художників. Невдовзі помешкання подружжя Левицьких стало місцем теплих зустрічей з багатьма друзями художника, серед яких такі творчі постаті, як: М.Водзіцька, Я.Музика, О.Шатківський, В.Манастирський, В.Патик, Е.Мисько, З.Кецало, І.Остафійчук, Д.Павличко, І.Драч. Бували тут і художники з Києва та Москви. У той час він працював над серіями гравюр «Спогади мого батька», «Мої спогади» (обидві — 1946—1947). Частина робіт із цих серій представлена в експозиції.
У перші повоєнні роки митець працював над графічними циклами «Солдатська бувальщина», «Нескорена земля» (обидві — 1947—1949), монотипіями «Гетто» (1961 — 1962). У 1950— 1960-х рр. Л.Левицький експериментував в різних техніках — лінориті, монотипії, автолітографії, сухій голці, акварелі. Нерідко у цих творах чіткий графічний талант митця, підсилений доброю європейською школою, відступав перед натиском соцреалістичного диктату, породжуючи компроміс із сірістю ідейного формотворчого радянського штампу. Однак сила таланту усе ж проривала пута обставин і породжувала самобутні твори.
У 1960-х рр. в творчості художника з’являється й утверджується лірична тема. Миттєвість фіксованих сюжетів звільнила місце глибинним художнім узагальненням. У цей час Левицький особливо багато працював у монотипії — техніці на межі живопису і графіки. Ця техніка відкрила художникові простір для експериментів і пошуків. У ній він створив низку жанрових сцен, портретів, декоративних композицій, які приваблюють красою й багатством кольорових поєднань, несподіваною виразністю сміливої, але завжди виправданої деформації. На експозиції особливу увагу привертають композиції «Сім’я» (1953), «Вулиця» (1960), «Погруддя дівчини» (1960-ті рр.) та ін.
На початку 1970-х рр. Левицький знайшов свою оригінальну тематику, свій неповторно-індивідуальний стиль графічної мови — гранично узагальнений, скупий і водночас чарівний у своїй артистичній безпосередності, побудований на поєднанні лаконічних контурів та плям: ліно- рит «Пляж» (1960), кольоровий лінорит «Сутінки» (1960), «Біля колиски» (суха голка, 1960-ті рр.).
Звертався митець і до теми міста. Ця тема спонукала його до порушення конкретних морально-естетичних проблем, пошуку справжніх цінностей життя, проблем самотності людини, її взаємин з навколишнім середовищем. Ліногравюри цього часу: «Сутінки» (1969), «Бабусі і онуки» (1960-ті рр.) та ін.
Ліричним настроєм пронизані сільські пейзажі та жанрові сцени із сільського життя: «Баба Горпина» (1960-ті рр.), «Кози і птахи», «Все вище і вище» (обидві — 1970-ті рр.).
Літографія «Скрипаль» (1973) стала останньою роботою Леопольда Левицького — митця, без якого важко уявити львівську графіку 1930— 1970-х рр.
Експозиція Художньо-меморіального музею Л.Левицького розкриває для відвідувачів постать талановитого майстра, творчість якого значною мірою спричинилася до подальшого розвитку української графіки.
У стінах музею від часу його заснування було організовано чимало виставок творів Л.Левицького. На тлі цих виставок та експозиції часто відбувалися творчі зустрічі, обговорення, вечори з друзями та учнями Л.Левицького. їхні спогади про митця опубліковані окремою збіркою у 2004 р.
Сьогодні Художньо-меморіальний музей Л.Левицького — один із активних осередків сучасного художнього життя Львова.