Основнику Національного музею у Львові митрополиту Галицькому Андрею графу Шептицькому та продовжувачам його справи присвячується
Народе мій! Тобі віддаю цю свою найгарнішу дитину.
Хай росте і розвивається — Тобі на славу і в користь майбутности.
(із промови Андрея Шептицького на відкритті Національного Музею у Львові, 1З грудня 1913 р.)
ВСТУПНЕ СЛОВО
«Якби Високопреосвящений Отець Митрополит нічо іншого не був створив як Національний музей, вже за те саме належалася б Йому безмежна вдячність Нації. Національний музей — це всеукраїнська національна установа. Суспільність повинна Національним музеєм дорожити і бачити в ньому найвищий вислів національної культури. А коли ці думки стануть переконанням цілої суспільности, тоді щезнуть теперішні труднощі і Національний Музей заблисне могутнім світлом. Я оптиміст і вірю в майбутнє нашої установи».
Володимир Децикевич, Голова Кураторії Національного музею
ВІТАЛЬНЕ СЛОВО
Історія Національного Музею у Львові — це, насамперед, славна сторінка становлення української нації, сторінка самопожертви та відданості ідеї творення й збереження культурної спадщини українського народу як вагомого чинника утвердження держави.
У день 100-літнього ювілею Національного Музею у Львові ми з вдячністю і пошаною згадуємо високе ім’я його Фундатора — митрополита Галицького Андрея Шептицького, який зібрав і подарував свою безцінну приватну збірку українських та західноєвропейських старожитностей рідному народові, заснувавши спочатку Церковний музей (1905), а пізніше — Національний Музей у Львові (1913). Ми також пам’ятаємо про тих, хто гідно продовжував розбудову Музею впродовж багатьох десятиліть, як і дякуємо тим, хто і сьогодні віддано працює над збереженням та дослідженням однієї із найцінніших музейних колекцій України і добревідомої в Європі й світі наукової, культурно-освітньої інституції.
Знаменним видається мені той історичний факт, що приблизно в ті ж самі часи, коли митрополит Андрей Шептицький творив свою збірку і на її основі національний музей в західноукраїнських землях, Василь Тарновський-молодший збирав свою колекцію старожитностей Гетьманщини (1880 — 1890) і першим в Наддніпрянській Україні вибудовував експозиційний зоровий ряд української давньої історії (1902), заповівши її Чернігівському земству. Тоді ж у Києві музейними експозиціями ставали приватні колекції відомих меценатів культури Миколи Терещенка, Богдана Ханенка. Додавши ще одну сторінку — освячення «Київського художньо-промислового і наукового музею» (1904), над яким працювали Микола Біляшівський, брати Щербаківські спільно з іншими подвижниками української справи, ми побачимо, що якраз виникнення перших музеїв стало міцним підгрунтям для творення образу української нації, збереження традицій та розвою українського духу на усіх історичних теренах нашої великої Батьківщини.
Ігор Ліховий
Міністр культури та туризму України
ВСТУПНЕ СЛОВО ДИРЕКТОРА МУЗЕЮ
13 грудня 2005 р. Науково-мистецькій фундації митрополита Андрея Шептицького Національному музеєві у Львові виповнилося 100 років від дня заснування.
Музей, закладений великим сином українського народу, духовним пастирем мільйонів українців, блаженної пам’яті митрополитом Галицьким Андреєм Шептицьким, розпочав свою діяльність у 1905 році як «Церковний музей». Впродовж чотирьох десятиліть Митрополит опікувався музейною інституцією, вкладаючи свою подвижницьку працю, кошти на розбудову та поповнення збірок, огортаючи любов’ю та демонструючи глибоке розуміння значення Національного музею і його завдання: «Національний Музей» — себто такий, що стоїть на сторожі національної традиції і старанно зберігає все, що в національному житті заслуговує на увагу — своїм характером, типом, мистецьким стилем, або прямо висловом, чи проявом національної думки, або національного життя».
13 грудня 1913 p., в день св. Андрія, відбулося урочисте відкриття Національного музею, на якому урочистим Актом Основник проголосив: «Народе! Тобі віддаю цю свою найгарнішу дитину. Хай росте і розвивається — Тобі на славу і в користь майбутности».
Заснований для збереження, дослідження та експонування пам’яток української культури, кращих її зразків, Музей став тим осередком, довкола якого гуртувалися визначні діячі української культури, серед них — Іван Франко, Михайло Грушевський, Філарет Колесса, Володимир Шухевич, Василь Щурат, Іван Трупі, Олекса Новаківський, Петро Холодний, Михайло Бойчук та багато інших.
Майже п’ятдесят років життя і праці Музеєві присвятив його перший директор професор Іларіон Семенович Свєнціцький. В Музеї в різний час працювали — Модест Сосенко, Вадим Щербаківський, Михайло Бойчук, Володимир Іванюх, Софія Паращук, Ярослава Музика. Надовго свою долю з ним пов’язали Михайло Драган, Ірина Гургула, Ярослав Пастернак, Віра Свєнціцька. Для українського народу, який не мав власної держави, Музей став осередком культурного життя упродовж десятиліть. Складні історичні процеси, що відбувалися на землях України в XX ст., безумовно торкалися й долі Національного музею у Львові. Так в 1952 р. з музейних збірок вилучено і знищено сотні пам’яток, зокрема, твори О.Архипенка, О.Новаківського, І.Труша, А.Манастирського, В.Кричевського, М.Бойчука, М.Ковжуна та інших, котрі були окрасою музейних колекцій. Репресій зазнали і працівники установи.
Сьогодні Національний музей у Львові є унікальним культурно- мистецьким явищем вітчизняної культури, її духовною скарбницею. Він і надалі слугує вагомим осередком збереження, вивчення, популяризації надбань її духовно-мистецької культури. Фондові збірки музею нараховують понад 140 тисяч одиниць збереження. Предметом особливої гордості є найбільше та найповніше зібрання середньовічного сакрального мистецтва XII — XVIII ст.: ікона, скульптура, рукописи та стародруки, декоративна різьба, металопластика, гаптовані церковні тканини. В музеї знаходиться унікальна пам’ятка українського бароко — Богородчанський іконостас. Надзвичайно вартісними є збірки української та європейської гравюри XVII — XVIII ст., твори народного мистецтва, живопис XIX — XX ст. Музей володіє унікальною бібліотекою, укомплектованою літературою з історії української культури. Опікуються великими музейними колекціями фахові реставратори установи.
Унікальні збірки Науково-мистецької фундації митрополита Андрея Шептицького — Національного музею у Львові — є золотим фондом української культурно-мистецької спадщини.
Ігор Кожан
Директор Національного музею у Львові
грудень, 2005
Професор Іларіон Свєнціцький
Митрополит Галицький Андрей граф Шептицький 1930-ті рр.
РОЗДІЛИ АЛЬБОМУ: