OLENA KULCHYTSKA MEMORIAL MUSEUM
Lubov Kost
The O. Kulchytska Memorial Museum, which is organized in the former flat and studio of the artist, has functioned as a satellite of the Lviv National Museum since April, 1971. Its exhibitions highlight the most important artistic accomplishments of O. Kulchytska as a prominent Ukrainian graphic artist, publications illustrator, painter, master of decorative and utilitarian arts and crafts, ethnographer, and authority on Ukrainian folk art within the context of Western European art. On exhibit here can be found samples of Kulchytska’s printed graphics (lithographs, woodblock prints, etc.), book illustrations, «ex libris» book plates, enamels, woven «kylym» rugs, furniture constructed according to her original designs, as well as her personal tools and implements — weaving loom, printer’s press, and archives.
Oil paintings are assembled in the flat’s first room, which served as the artist’s studio and private guarters. Among the exhibited works here can be found family portraits of Kulchytska’s father Lev Kulchytsky (1908), her mother Maria Stebelska-Kulchytska («Portrait in Black», 1908), and of her sister Olha («Portrait of Sister in White», 1912). Some of the most notable works are represented by the psychological portraits «Grandmother» and «Old Age», as well as the decorative compositions «Harvest», «Solemn Holiday», and «Children with Candles» (1913).
Landscapes and printed graphics occupy a special place in Kulchytska’s work, and are exhibited in the foyer and fourth room of the Museum. In these pieces, the artist presents images and motifs that are characteristic for the Western Ukrainian (Galician) countryside. Representing this genre is one of Kulchytska’s earlier works — «Apple Trees» (1903), as well as a decorative etude titled «Sunflowers» (1909), and individual etudes from the series «Tur’ye» (1928).
Also exhibited are gems representing the artist’s earlier work in the water-based «ofort» medium: «Sister at the Piano» (1909), «Storm over the Adriatic Sea» (1911), «Boyan» (1913), and «Women’s Side of a Country Church» (1913).
The themes of the First World War, the Ukrainian Struggle for National Liberation, and existential motives are depicted in the works «Across the Sea» (1914), in a string of allegori¬cal works «Kharon», «In the Evening», and from the series «Shadows of Forgotten Anscestors» (1914), in the philosophical engravings «Traitor» (1926), «Facing a Storm» (1926), and «Three Kings» (1928). Kulchytska dedicated a series of engravings to the theme of the Sich Sharpshooters — a golden legend in Ukrainian history, as well as a series of postcards: «Revenge» (1915), «Birch Cross» (1915), «On Guard» (1915), and «For a Just Cause» (1916).
In the field of Ukrainian book illustration — particularily in children’s books, Olena Kulchytska was a true pioneer having illustrated primers and grammar books. In display cases situated in the Museum are exhibited samples of rare publications showing illustra¬tions created by the artist for the works of great Ukrainian literary figures: V. Stefanyk’s «The Road» (1917), «The First Reader» (1918), children’s books from the series «For Our Littlest Ones», black and white as well as watercolor illustrations to V. Hnatiuk’s «Readings from Ukrainian Demonology» (1918—1919), color woodblock prints to the Ukrainian fairy tales «A Fish Danced with a Crab» and «In Someone Else’s Plumage», and illustrations to Ivan Franko’s poems «Mykyta the Fox» (1954) and «Moses» (1968).
The interior of the Museum has been preserved as faithfully as possible, and recreates O. Kulchytska’s aesthetic tastes pertaining to the decor of an urban dwelling based on Ukrainian tradition. On exhibit is oak furniture built in the Hutsul style according to the artist’s own sketches; woven «kylym» rugs of the highest artistic guality «The Mother of God with Angels», «Deers», and «Gray»\ an enamel triptych «Folk Art» (1906); as well as numer¬ous embroideries.
A new permanent exhibit at the Museum highlights the multifaceted and rich talents of Olena Kulchytska as manifested by samples of her work in many different artistic genres.
ХУДОЖНЬО-МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ОЛЕНИ КУЛЬЧИЦЬКОЇ
Любов Кость
Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької як відділ Національного музею у Львові відкритий 21 квітня 1971 р. в колишньому помешканні та творчій майстерні художниці (по вулиці Листопадового Чину, 7). Він репрезентує творчість мисткині, що увібрала в себе усю складну проблематику українського мистецтва першої половини XX ст., і становить вагомий розділ в історії українського мистецтва.
Визначний графік, ілюстратор книжкових та періодичних видань, маляр, майстер декоративно-ужиткового мистецтва, етнограф та дослідник народного мистецтва; працювала у різних жанрах та видах образотворчого мистецтва, проявивши себе митцем високої професійної культури, новатором та шукачем нових шляхів у розвитку українського мистецтва. У сотнях своїх естампних та живописних творів Олена Кульчицька залишила нам своєрідну Книгу буття українського народу.
Духовна спорідненість з віденським художнім середовищем (1903 — 1907 рр. — студії у Віденській Вищій художньо-промисловій школі) проявилася у самобутньому, глибоко національному трактуванні художніх явищ тогочасної Європи. В її творах український творчий інтелект поєднаний з європейським культурним досвідом. Розпочинаючи від ранніх пошуків під знаком сецесії, розвиненої в контексті національної традиції та базованої на народному мистецтві, що стало підґрунтям українського модерну — яскравого явища початку століття, художниця сформувалася як потужний майстер національного складу, творчість якої можна ставити в один ряд з митцями світового масштабу.
Творча біографія художниці пов’язана із двома містами Східної Галичини — Перемишлем та Львовом. 1909 р. за рішенням Вищої шкільної кура- торії Олена Кульчицька перебралася до Перемитттля, де майже ЗО років була професором рисунка в гімназіях та школах. Водночас творчо працювала, брала активну участь в художніх виставках краю і за кордоном. Її графічні твори експонувалися уВідні (1907, 1914 рр.), Києві (1911, 1913 рр.), Харкові (1913, 1927 рр.), Празі (1924, 1933 рр.), Брюсселі (1927 р.), Хельсінкі (1928 р.), Берліні (1933 р.), Варшаві (1934, 1937 рр.), Римі (1938 р.), Чикаго, (1939 р.).
Влітку 1938 р. художниця разом з мамою та сестрою повернулася до Львова і обрала місцем свого останнього осідку сіру кам’яницю, збудовану за проектом архітектора Бауера 1890 р., з вікон якої видно барокові вежі Святоюрської святині, що стала улюбленим мотивом її творчості. Тут, у цих затишних кімнатах, пройшов львівський період життя великої майстрині, що розпочався працею в музеї НТШ, а згодом — на посаді наукового співробітника у Львівському музеї етнографії та художнього промислу АН УРСР. У 1945 р. О.Кульчицька стала професором кафедри оформлення книги Львівського поліграфічного інституту, 1956 р. їй присвоїли звання Народного художника УРСР, а у переддень смерті — 6 березня 1967 р., стала лауреатом Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка. Мистецьку спадщину, що налічує понад чотири тисячі творів, О.Куль- чицька заповіла Українському Народові (це словосполучення вона завжди писала з великої літери) в особі Львівського музею українського мистецтва (нині — Національний музей у Львові).
Постійна експозиція музею розкриває вагомі грані глибинної, багато- аспектної творчості художниці в контексті здобутків європейського мистецтва XX ст. Тут експонується її малярство, естампна та книжкова графіка, килими, меблі, що їх проектувала художниця, а також знаряддя мистецької праці — ткацький верстат, верстат для друкування гравюр, архів, який налічує 4153 одиниць збереження.
Олійне малярство зібране в першій кімнаті — колишній майстерні та особистій кімнаті художниці. Серед показаних творів привертають увагу родинні портрети — батька Лева Кульчицького (1908), матері Марії Сте- бельської («Портрет в чорному», 1908), сестри Ольги («Портрет сестри в білому», 1912); мальовані в пленері, вони демонструють нові тенденції у розвитку портретного жанру того часу. До кращих зразків психологічного портрета відносяться твори «Бабуся», «На схилі віку», а також колоритні, декоративні за манерою композиції «Жнива», «Урочисте свято», «Діти зі свічками», створені художницею влітку 1913 р. під час її перебування в селі Домажир в околицях Львова. У цьому жанрі художниця багато уваги приділяє дітям. В експозиції меморіального музею ця тема відображена у картинах — «Сирота» (1913), «Дівчинка з лялькою» (1922).
Окреме місце в малярській творчості, а також в естампній графіці, яка експонується у вітальні та четвертій кімнаті музею, займає пейзаж, що відзначається своєрідними рисами та способом бачення. Художниця малює, на перший погляд, цілком непомітні, але характерні для галицького пейзажу мотиви. В експозиції представлено один із ранніх творів Олени Кульчицької — «Яблуні» (1903), декоративний за звучанням етюд «Соняшники» (1909), а також окремі етюди із циклу «Тур’є», створені 1928 р. під час її перебування на Бойківщині.
У перші десятиріччя XX ст. цариною творчої реалізації Олени Кульчицької стає графіка. Вона відновлює техніку офорта, досконало володіючи усіма її різновидами (акватинта, мецоттинто, м’який лак). Одна з перших починає працювати у техніках чорно-білої та кольорової ліногравюри, деревориту. На експозиції, у вітальні, показані перлини її офортної спадщини, ранні твори — «Сестра при фортепіано» (1907), «Весна» (1909), «Над морем. Північна Франція» (1909), «Буря наАдріатич- номуморі» (1911), «Боян» (1912), «Бабинець у сільській церкві» (1913).
Перша світова війна, національно-визвольні змагання вплинули на формування потужного національного характеру творчості митця. Публіцистична спрямованість, філософська узагальненість, гуманістичні ідеали, певні екзистенціальні мотиви властиві графіці саме цього періоду, а також міжвоєнного двадцятиріччя.
На експозиції показано етапний твір — офорт «За море» (1914), що розпочинає тему еміграції у творчості художниці, а також низку композицій символіко-алегоричного звучання — «Харон», «Ввечері» із циклу «Тіні незабутніх предків» (1914), по-філософському узагальнені гравюри, «Зрадник» (1926), «Проти бурі» (1926), «Три царі» (1928), в яких помітні екзистенціальні настрої. Темі Січового Стрілецтва — золотій легенді української історії — художниця присвятила серію гравюр, листівок («Помста» (1915), «Татарськелихоліття» (1915), «Березовийхрест» (1915), «На варті» (1915), а також гравюри «Діти-герої» із циклу «УСС 1914 — 1915», «За справедливість» (1916), «Тезей» (1928).
Ліногравюри та дереворити художниці виставлені у четвертій кімнаті музею. Це здебілвшого твори, що увійшли до великих графічних циклів: «УСС 1914 — 1915» (1915), «З історії княжих часів» (1918), «Українські пись- менники» (1920), «Легенди гір і лісів» (1935), «Гуцульщина» (1935), «Кулв- турне життя Львова» (1947), «Краса рідної землі» (1949). У цих графічних серіях якнайповніше розкрилося горіння великого серця художника-гро- мадянина, гуманіста, митця потужного національного складу.
У галузі художнього оформлення книги, зокрема дитячої, в Галичні, Олена Кульчицька фактично є піонером. їй належить ілюстрування найне- обхідніших для дитини книжок: букварів, читанок, серії «Нашим найменшим» й «Читаночки української дитини» (1915— 1920-ті рр.), що виходили з ініціативи А.Крушельницького. У вітринах експонуються рідкісні видання з ілюстраціями митця: «Дорога» В.Стефаника (1917), «Перша читанка» (1918), дитячі книжечки із серії «Нашим найменшим», чорно-білі та акварельні малюнки до «Нарисів з української демонології» В.Гнатюка (1918 — 1920), кольорові дереворити до українських байок «Танцювала риба з раком», «В чужому пір’ї», а також окремі видання поем Івана Франка «Лис Микита» (1954) та «Мойсей», що вийшла друком 1968 р. у США з дереворитами художниці.
Олена Кульчицька — дослідник народного мистецтва, етнограф та збирач. У сотнях акварельних малюнків вона відтворила пам’ятки церковного будівництва, народного одягу західних областей України, об’єднавши їх у графічні цикли. 1959 р. вийшов альбом акварелей художниці «Народний одяг західних областей України».
Інтер’єр музею максимально збережений і відтворює естетичні погляди О.Кулвчицької на художнє оформлення міського житла в контексті українсвкої традиції. Тут експонуються дубові меблі в гуцульському стилі за ескізами художниці, згодом виконані у Косові народними майстрами, високомистецькі килими — «Богородиця з ангелами», «Олені», «Сірий» (у творчому доробку майстра — до 80 килимів), емаль — триптих «Народне мистецтво» (1906), вишивки. В основі дизайнерської думки митця відчувається поєднання сучасної форми із традиційно-народною.
Нова постійна експозиція музею, створена 1997 р., розкриває ще одну грань таланту художниці — її працю в галузі сакрального мистецтва. Ця сторінка творчої біографії Олени Кульчицької в радянський час замовчувалася. Олійні полотна «О, Мати Божа України, молися за нами» (1909), «Богородиця «Золотий Колос», «Юрій Змієборець» (1919), «Положення до гробу», етюд «Покров», кольоровий лінорит «Гуцульська Мадонна» демонструють нові формально-пластичні здобутки майстра в контексті яскравого явища початку століття — українського модерну.