GRAPHIC ARTS
Olena Kis-Fedoruk
The collection of graphic arts is one of the most extensive collections held by the National Museum of Lviv. Multifaceted in its composition and unique in its artistic significance, today it boasts over thirty thousand individual artifacts. As was he case with many of the Museum’s other collections, the collection of graphic arts was initiated by Metropolitan Andrei Sheptytsky and, with time, much attention to the completing and rounding out of the collection was paid by I. Svientsitsky. It is because of these two men and their heroic mission that the Museum today is the proud repository of rare examples of printed graphics and drawings by the old European and Ukrainian masters. Currently, the graphics art collection is divided into groups organized by thematic and chronology.
The National Museum of Lviv holds one of the most complete collections in Ukraine of old Ukrainian printing and engraving executed in the techniques of woodblock printing and metal etching. The graphic arts collection also contains many works representing Europe.
Old Ukrainian masters working in graphics included Heorhii, Illia, Prokopii, I. Shchyrsky, O. and L. Tarasevych, I. Myhura, D. Sinkevych, N. Zubrytsky, I. Fylypovych, A. and Y. Hochemsky, F.Strilbytsky, H. Levytsky, and many others. The richness and high artistic standard of ornamentation used to embellish Ukrainian old and rare printings holds a place of honor not only within the realm of Slavic book printing, but within the realm of European book printing overall.
The richest part of this collection in regard to quantity is that of Ukrainian folk printing; from among 300 of the most well known to the art world pieces of Ukrainian folk printing, 100 of them are to be found in the graphic arts collection of the National Museum of Lviv. The oldest of the dated artifacts are mostly the work of well known masters of rare book illustration. The art of press engraving, as well as book graphics of the 17th — 18th centuries — esp. of the Baroque Age — are noticeably influenced by Western European traditions. The «folkloriza- tion» of local, Byzantine, and Western traditions gave rise to the evolution of a national style and appearance of high quality artistic forms, which, because of their metaphoric nature, caused for a social awakening and overall evolution of a Ukrainian world view. It is necessary also to mention stamp-printed blessed altar cloths- «antyminsny», which must be looked upon as the very first mass-produced type of Ukrainian stamp printing. The National Museum’s collection of such stamp-printed altar cloths from the 17th — 19th centuries is extremely rare especially due to its shear size (about 500 individual exemplars), but also because of their quality.
A special place in the National Museum’s graphic arts holdings belongs to the collection of sketches and printings done by renowned Western European masters during the 17th through 19th centuries, especially those representing Italy, Germany and Austria. This collection; which in the 19th century had belonged to the famous Austrian collector K. Mientsel, was purchased by Metropolitan A. Sheptytsky especially for the National Museum and today belongs to the part of the graphic arts collection representing «modern graphics». Represented in this grouping is the work of individual master artists and/or well known western schools, such as the «school of Raphaels, the Italian school centered around Tiepolo and Tintoreto, and the German school of J.Preisler. Dominate are 18th century drawings, mostly represented by works of the Venetian school of G.Gallina, which shed light on interesting aspects of the works of many well known artists of this era: G.B.Piazzetta and his school,
F. B.Crosatto, G.O.Pitoni, P.A.Novelli, J.Grassi, and many, many others. Works that are considered pearls of this collection are those of Titian and Michelangelo and his students. The works of Rembrandt, represented in the National Museum’s collection by eight pieces, are samples of the highest quality of professional artistry.
Rounding out the collection are first-rate samples of Oriental graphic arts such as Japanese colored xylographs by K. Masanobu, U. Toyokuni, U. Kunisadi, as well as Chinese rice paper miniatures.
The Museum’s collection of graphic arts also includes works by well-known Ukrainian masters of the 18th and 19th centuries. True gems representing this grouping of graphic art, and a source of untold pride for the National Museum, are four works by Taras H. Shevchenko. Of exceptional value are Shevchenko’s sketches «This is my Father», which is executed in ink and is the earliest known work (approx. 1829— 1831) to have been created by Shevchenko, as well as a self-portrait (approx. 1848— 1849).
Also considered to be rare gems of the Museum’s collection are eight graphic works produced by the great Ukrainian sculpture Oleksandr Arkhypenko that date from the 1920s and early— 1930s.
The National Museum’s collection of modern graphics is widely represented by works of Ukrainian graphic artists from both Eastern and Western Ukraine, as well as by artists from the Ukrainian Diaspora, the work of whom is an extremely important contribution to Ukrainian art in general.
ГРАФІКА
Олена Кіс-Федорук
Колекція графіки є однією з найбільших у Національному музеї у Львові. Багатогранна за складом й унікальна за художніми вартостями, вона налічує понад ЗО тис.одиниць збереження. Цільове формування колекції, як і багатьох інших музейних збірок, започаткував митрополит А.Шептицький. Згодом комплектуванню графічних збірок велику увагу приділяв професор І.Свєнціцький. Саме завдяки їхній подвижницькій праці сьогодні музей пишається унікальними зразками естампної графіки та рисунками західноєвропейських і українських майстрів.
Комплектування фонду на науковій основі активно проводилося директором музею у довоєнний час. Національний музей організовував численні виставки сучасного мистецтва, співпрацював із модерними мистецькими угрупованнями, вів активну дослідницьку й пошукову роботу. У результаті такої діяльності колекція сучасної графіки постійно поповнювалася. Сумнозвісного 1952 року невиправних втрат зазнала саме ця збірка, багата іменами відомих українських художників 1920— 1930-х рр. І вже завдяки старанням працівників у новітні часи пощастило набути нові цікаві добірки оригінальних творів сучасних українських митців.
Наукове опрацювання творів графіки та їх експонування на спеціальних тематичних виставках започаткував І.Свєнціцький. Резонансною подією для Львова 1932 р. стала організована за його проектом велика виставка малюнку і рисунку XV—XVIII ст. Великий вклад у дослідження давньої української гравюри внесла В.Свєнціцька. Чимало наукових публікацій за матеріалами збірки написано О.Сидором, Л.Ошуркевич,
О.Юрчишин, Р.Липкою, В.Стасенком. За останні десятиліття значна кількість творів була врятована від руйнації завдяки діяльності реставраційної майстерні графіки під керівництвом В.Волкова.
Нині фонд графіки поділяється на кілька груп збереження за тематично-хронологічним принципом: «Графіка давня» (далі — «Гд»), «Графіка новітня» (далі — «Гн»), «Графіка сучасна» (далі — «Гс»), «Графіка Олени Кульчицької», «Графіка Леопольда Левицького», «Графіка Юрія Кульчиць- кого та Іванки Нижник Винників», «Архітектурні проекти», «Афіші», «Допоміжний фонд».
У НМЛ зберігається одна з найповніших в Україні колекція давньої української гравюри — книжкової, естампа, народної, виконаної в техніках деревориту та гравюри на металі. До цієї колекції також належать гравюри країн східнохристиянського ареалу.
У XVII — XVIII ст. настає небувалий розквіт українського граверства, пов’язаний як із пожвавленням релігійно-полемічного та культурно- освітнього життя, так і бурхливим розвитком книгодрукарства. В Україні створюється низка друкарень, які за сприяння церковної та світської влади стрімко розвиваються: друкарня Львівського братства, друкарні у Кри- лосі та Стрятині, Острозі, Дермані, Уневі, Почаєві, Чернігові, Новгород- Сіверському й особливо друкарня Києво-Печерської лаври, яка розгорнула широку, довготривалу видавничу діяльність. У цей період у царині гравюри працюють визначні майстри — Георгій, Ілля, Прокопій, І.Щирський, О. та Л.Тарасевичі, І.Мигура, Д.Сінкевич, Н.Зубрицький, І.Филипович, А. та Й.Гочемські, Ф.Стрільбицький, Г.Левицький та ін. Багатством і високим художнім рівнем декоративного оздоблення українські стародруки посідають чільне місце не тільки в слов’янському, а й загальноєвропейському книжковому мистецтві. У нашій збірці ці друкарські осередки й згадані майстри чисельно представлені давніми гравюрами із стародруків, що дають змогу відтворити найвагоміші тенденції та напрямки у розвитку мистецтва ілюстрації давньої України.
Одночасно з виникненням книгодрукування як окремий жанр розвивається естамп. Вважається, що естампну гравюру започаткував Памво Бе- ринда, надрукувавши 1616 р. у Львові чотири окремі аркуші із зображеннями євангелістів, а в 1626— 1628 рр. у Києві — так зв. «київські друковані листки». Ці твори, за вирішенням формату ще тісно пов’язані з книгою, часто слугували ілюстраціями до видань. Згодом почали гравіруватися самостійні композиції на релігійну тематику, які розповсюджувалися серед широких верств суспільства. Великого значення мало пошанування святих, лаврських угодників, канонізованих Петром Могилою 1643 р., до поширення культу яких спричинився Печерський Патерик граверів Іллі та Про- копія. Особливо це стосується і культу Богородиці та її чудотворних ікон.
У колекції «Гд» є рідкісні зразки богородичних іконок XVIII ст.:»Богоро- диця Теребовлянська», «Богородиця Бердичівська», «Богородиця Чер- нихівська», «Богородиця Почаївська». Виконані у техніці офорту та мідери- ту на папері й на полотні, вони наділені глибокою емоційною та пластично- естетичною виразністю. Особливу художню й історичну цінність мають великоформатні гравюри із зображенням історичних сцен, які пов’язані з культом почаївської ікони: «Облога Почаєва турками 1675 р.», «Коронація ікони Почаєвської Богоматері в 1773 р.». Ці твори, зокрема,таких видатних майстрів, як Йосиф Гочемський та Теодор Срільбицький, надають доволі достовірне уявлення про планування й архітектуру тогочасного монастиря, предмети побуту й атмосферу епохи.
Унікальним за своїм культурно-мистецьким значенням є єдиний збережений зразок мідериту із сюжетом — «Успіння Богородиці» 1686р., роботи І.Щирського. Твір українського бароко із присвятою у нижній частині, виконаний майстром за мотивами втраченої візантійської чудотворної ікони, має непересічну наукову вартість. Ще один шедевр цього художника, який, як відомо, здебільшого працював у ділянці панегірика, є яскравим зразком давньоукраїнської станкової гравюри-епітафіону — «Епітафіон Варлааму Ясинському» 1707 р..
Під впливом західного мистецтва розширюється світська тематика української гравюри, з’являються зображення міст і сіл, плани та види відомих монастирів. У збірці маємо два чудових зразки таких планів. Це — офорт початку XVIII ст. роботи Леонтія Тарасевича із зображенням Києво- Печерської лаври з печерами Феодосія Печерського та дереворит Діонісія Сінкевича 1699 р. з розгорнутим видом Крехівського монастиря (пізніший відбиток з оригінальної дошки).
Найбагатшою за розмаїттям сюжетів є львівська збірка української народної гравюри. З числа 300 відомих у світі пам’яток, понад 100 належать Національному музеєві. Ще понад 70 гравюр подібної манери походять з Балканських країн та Польщі. Народна гравюра виникла і розвивалася паралельно з книжковою. Найдавніші датовані твори належать переважно відомим майстрам — ілюстраторам стародруків. Мистецтво станкової гравюри, як і книжкова графіка XVII — XVIII ст., особливо доби бароко, позначена впливом західноєвропейських зразків. Фольклоризація місцевих, візантійських і західних традицій сприяла еволюції національного стилю, появі якісно нових художніх форм, які своєю метафоричністю, народною зворушливістю і водночас благородством й доступністю сприйняття, глибоко суголосні суспільним процесам, відображають розвиток гуманістичного світогляду доби просвітництва в Україні. Саме через графіку, завдяки її широкому розповсюдженню, передові образотворчі ідеї проникали в малярство й інші види мистецтва, збагачуючи їх новими виражальними засобами та забезпечуючи подальший поступ. Велику кількість творів «неакадемічного» характеру — народних гравюр — випускали друкарні міст і монастирів. Доступні у народі гравюри часто заміняли дорогі ікони. Існувало багато провінційних осередків друкарства, які продукували народні гравюри, працювали численні майстри-самоуки. Саме тому переважна більшість цих творів виконана у техніці ксилогравюри, близької до традиційної вибійки, доступної народним майстрам. Тематично це, як правило, однофігурні зображення Христа, Богородиці та шанованих у народі святих — «Микити Бісоборця», «Юрія Змієборця», «Св.Варвари», «Св.Катерини», «Трьох святителів» і особливо «Св.Миколая». Трапляються також складні композиції: «Страсті Христові», «Страшний суд», «Втеча до Єгипту» тощо.
Окремо слід виділити такий вид естампної графіки, як антимінс, який можна вважати першою українською великоформатною гравюрою. Колекція антимінсних гравюр XVII — XIX ст. (близько 500 одиниць) унікальна за якісним та кількісним складом. Переважно датовані, із вміщеною присвятою єпископам, антимінси дають змогу простежити зміну стилю, сюжетного ряду та виникнення нових технічних засобів у давньоукраїнській станковій гравюрі. Антимінс, символізуючи відкупну жертву Христа Спасителя, став важливою умовою служіння Літургії у храмі. Виготовлений професійними граверами, завдяки сюжету і народному потрактуванню образів, мав потужний емоційний вплив. У 20 —40-х рр. XVII ст. переважають композиції двох типів: «Христос — Цар слави» та «Не ридай мене, мати». Пізніше з’являються сюжети «Покладення до гробу», «Оплакування», на зразок латинської «Пієти», вони щоразу зазнають різноманітних авторських інтерпретацій. Одними з найяскравіших пам’яток антимінсної гравюри є твори гравера Іллі (у колекції НМЛ є три його антимінси). Вони вирізняються підкресленою емоційністю образного ладу, переконливим переданням руху. Новаційні введення цього майстра у загальну композицію краєвиду і багатої орнаментики з часом розвинули інші українські майстри. До кінця XVII ст. антимінси виконувалися у техніці деревориту і друкувалися на полотні, у пізніший період — на міді та шовку. Значний вплив на розвиток іконографії антимінсу мали Никодим Зубрицький, а згодом Іван Филипович та Йосиф Гочемський, які створили новий тип антимінсу, зорієнтований на зразки західноєвропейського бароко та рококо. Твори їх авторства є окрасою колекції.
У багатих збірках Національного музею унікальне місце займає колекція рисунків видатних західноєвропейських майстрів XVII — XIX ст., насамперед італійських, німецьких та австрійських художників. Цю колекцію, що у позаминулому столітті належала відомому австрійському збирачеві К.Менцелю, спеціально для музею закупив митрополит А. Шептиць- кий. Сьогодні вона належить до фондової групи «Гн». Рисунки репрезентують мистецтво ряду художників і відомих західних шкіл, зокрема «Школи Рафаеля», італійської школи кола Тьєполо й Тінторето, німецької школи Прайслера. Домінують у колекції рисунки XVIII ст., здебільшого венеційської школи Галіна. Вони відкривають цікаві аспекти творчості багатьох знаних художників тієї епохи: Дж.Б.П’яцети і його школи, Дж.Б.Крозатто, Дж.Б.Пітоні, П.АНовеллі, Н.Грассі, Дж.Б.Марколи, М.Марколи, Ф.Казано- ви, Ф.Солімени, Дж.Пальми, С.Рози, К.Маратті, А.Галеотті, Ф.Гварді, Б.Франческіні, Г.Рені, А.Балестра, П.Трогера та багатьох інших невідомих або неідентифікованих авторів.
Рисунки, студії натури, портретні начерки та ескізи монументальних композицій дають безпосередню уяву про різні техніки, стилі, тенденції та індивідуальні манери. Саме через рисунок можна найшвидше виявити самобутній авторський почерк, задуми майбутніх композицій великих творів. Часто рисунки, виконані у той самий період, демонструють співіснування різних стилістичних напрямів, національних і регіональних шкіл, дають змогу відчути й зрозуміти діалектику мистецьких процесів. Яскравим свідченням бурхливої енергії, динаміки і пафосу стилю бароко є аркуші прославленого Дж. Батісто Тьсполо, композиції Марко Поло, рисунки венеційських майстрів. Окремі аркуші Я.Пальми молодшого презентують добу маньєризму: невідомий римський художник XVIII ст. у рисунку чотирьох античних постатей демонструє класицизуючу манеру. Позначені романтизмом рисунки Йогана Шіндлера та Хрістіана Дітріха. Оригінальну манеру штриха пером виказує ескізний рисунок дитячих голівок Ф.Гойї.
Перлинами колекції є твори, авторство яких приписується Тиціану та Мікеланджело та його школі. «Апофеоз» Тиціана — рисунок сепією, олівцем і пером із зображенням Ісуса Христа в оточенні святих дивує розмахом творчої уяви, акумульованою енергією та легкістю виконання за одночасного поєднання кількох технік. «Апостол» Мікеланджело, виконаний сангіною, захоплює досконалим відчуттям пропорцій, вдалою типажною характеристикою та технічною майстерністю у використанні тонкого перехресного штрихування і м’якого світлотіньового моделювання.
Окрасою цієї колекції слугують вісім офортів Рембрандта. Творчість Рембрандта є зразком високої професійної майстерності. Відомо, що цей художник багато й успішно працював у техніці офорта. Помічено, що в офортах Рембрандта різноманітної тематики, новаторські пошуки нерідко випереджали його досягнення у малярстві. В офортах «Жебраки», зображення дружини Саскії серед начерків шістьох жіночих голівок, автопортреті, композиціях на біблійну тематику, створених у 1630—1640-х рр., відчувається впевнене володіння цією технікою. Композиціям властивий бароковий динамізм і виразні декоративні акценти. В автопортреті, композиції «Принесення до храму» вражає сила емоційної напруги та влучність психологічних характеристик. Справжній шедевр Рембрандта — композиція «Принесення до храму», де він виступає неперевершеним майстром відтворення простору, потоків світла, переданих вібруючою тремтливо- сріблистою фактурою віртуозного штрихування. Цей засіб художньої виразності стає визначальним фактором у його офортах і живописних полотнах.
Доповнюють колекцію першокласні зразки графіки народів Сходу. Це — кольорові японські ксилогравюри та китайські мініатюри на рисовому папері. Ксилогравюри виконані видатними японськими митцями XVIII —XIX ст. К.Масанобу, У.Тойокуні, У.Кунісаді та А.Хіросіге.
Створені ними образи із зображеннями красунь у домашньому оточенні, мисливців-самураїв на фоні екзотичного краєвиду, гілочок квітучих дерев відтворюють своєрідний мистецький світ вишуканих пластичних ліній та локальних кольорових плям, місцями інтенсивних, а подекуди делікатно висвітлених, аж до ніжно пастельного тону, вражають особливою гармонією й поетичністю.
У фонді графіки зберігається численна добірка робіт відомих німецьких художників XX ст., батька й сина, Арнольда (1876—1951) і Вільгельма (1908— 1987) Бушів. Це — рисунки, шаржі й окремі альбоми із замальовками, створені митцями під час другої світової війни. Вони вражають безпосередністю й точністю характеристик. Ця колекція стала власністю НМЛ у повоєнний час.
До фондової групи «Гн» належать також роботи українських майстрів. Яскравий високохудожній зразок національного мистецтва — пастель видатного галицького маляра Луки Долинського із зображенням апостола Луки, виконаним у реалістичній манері. Творчість цього художника — цікавий приклад відображення характерних прикмет перехідного періоду від візантійського канону до західних світських барокових традицій, втілених в релігійному українському малярстві.
Справжньою гордістю збірки є чотири твори Т.Г.Шевченка. Серед них — два офорти: один створений за мотивами відомої картини Рембрандта «Притча про Виноградаря» (1858), якою великий Кобзар захоплювався в Ермітажі, інший — «Вірсавія» (1860). Надзвичайно вартісними є його рисунки. «Се мій батько» — найраніший відомий сьогодні рисунок Тараса Шевченка, датований приблизно 1829—1831рр. Виконаний сепією «Автопортрет», на якому Т.Шевченко зобразив себе у вбранні часу Аральської експедиції (1848— 1849 рр.), був подарований А.Венгжиновському в Оренбурзі та згодом привезений ним в Україну. Це один із кращих зразків автопортрета, що дійшов до наших днів.
Шевченко мріяв возвеличити рідний край не тільки поетичним словом, а й засобами образотворчості. Серія офортів — краєвидів і жанрових сцен, започаткована у 1844 р., задумувалася періодичним художнім виданням, своєрідно мистецькою енциклопедією України. Цю ідею підхопив колега й товариш Шевченка, відомий український і російський художник, творчість якого пов’язана з Україною, — Л.Жемчужніков (1828—1912). У 1861 — 1862 рр. він виконав і видав серію «Живописна Україна»: авторський альбом, до якого входять 26 робіт. Він займає чільне місце в колекції новітнього українського мистецтва.
Потужним поштовхом до пожвавлення розвитку графіки у Львові послугувала перша графічна майстерня, заснована 1822 р. братами Юзефом та Петром Піллєрами. Тут друкувалися високотехнічні естампи А.Ланге з серії «Збір найгарніших околиць у Галичині», львівські краєвиди та портрети К.Ауера, галицькі пейзажі М.Стечинського. Особливий інтерес викликають створені здебільшого за достовірними рисунками з натури, тиражовані портрети видатних постатей релігійного й культурно-політичного життя краю, чий немалий внесок у розвиток української культури ще потребує глибшого вивчення й визнання. Багато з цих творів поповнюють музейний фонд графіки.
Цікавими з художнього й технічного огляду є пастелі Я.Пстрака (1878—1916), І.Северина (1881 — 1916) та М.Івасюка (1865—1937), набуті до музею перед 1944 р. із Народного Дому у Львові. Свіжістю образів, особливою пластичною привабливістю виділяються твори «Дівчина у червоній хустці» Я.Пстрака, «Хлопчик-пастух», «Гуцульська дівчина у кожушку» І.Северина, ідилічна сценка «Біля криниці» М.Івасюка та інші твори цих авторів.
В кінці XIX — на початку XX ст.у Західній Україні поширюється видавничий рух. Тепер художники часто звертаються до книжкової та журнально-газетної ілюстрації. Серед них видатні українські живописці-реалісти К.Устиянович та Т.Копистинський. їхня позиція у мистецтві стала важливим чинником демократичної орієнтації багатьох митців. Разом із своїми послідовниками Т.Романчуком, Ю.Панькевичем, Я.Пстраком, Я.Струхман- чуком, В.Кобринським та іншими вони розширили тематику української графіки, започаткували її сатиричний напрямок. Зокрема, виділимо чималу підбірку оригінальних ілюстрацій Т.Копистинського, ілюстрації до міфології М.Гнатюка та мініатюри Ю.Панькевича, карикатури й рисунки Я.Струхманчука, ілюстрації до читанок Я.Пстрака та Ф.Пляхи, найчастіше виконаних тушшю й пером.
На початку XX ст. на галицьких землях розпочинають плідну працю й залишають помітний слід у розвитку книжкової ілюстрації А.Манас- тирський та О.Курилас. Тісно пов’язані з рисувальною практикою та черпають у ній свої витоки і малярські здобутки О.Новаківського. Досить великою і розмаїтою є добірка ілюстрацій, рисунків та акварелей С.Томасевича.
Неоціненний внесок у розвиток багатьох жанрів і технік графіки належить корифею цього виду мистецтва О.Кульчицькій. Весь свій творчий спадок, зокрема понад чотири з половиною тисячі графічних аркушів, вона залишила Національному музеєві у Львові.
На межі століть у західному мистецтві утвердився стиль модерн. Цей стиль здебільшого як модифікований варіант віденської сецесії охопив широке коло українських і польських митців, які працювали у Львові. Сецесія, як стиль історичної епохи, точно відображала тенденції національно- мистецького розвитку, саме в її глибинах зародився гуцульський варіант національного стилю. Стилістикою сецесії позначені графічні твори Ф.Виг- жевальського, К.Стефановича, М.Ольшевського, С.Дембіцького. Риси цього стилю притаманні творам М.Сосенка, зокрема проектам розписів інтер’єрів Музичного інституту ім.Лисенка та ескізів поліхромії Волоської церкви, виконані пастеллю на полотні й папері. Виразні впливи сецесіїї бачимо в акварельних проектах вітражів до Волоської церкви П.Холодного та ескізах розписів церкви Св.Духа. Елементи українського національного стилю прослідковуються в архітектурних проектах І.Левинського, Т.Обмінського, А Захаревича, Є.Нагірного. Приклади стилю «Ар-деко» увиразнюються у багатьох, дещо пізніших у часі, графічних творах польських та українських митців, що різнобічно представлені у фондовій збірці.
У 1920—1930-х рр. на тлі національно-політичного відродження у Львові консолідується плеяда талановитих митців молодшого покоління: П.Ковжун, Р.Лісовський, Е.Козак, М.Бутович, Я.Музика, М.Осінчук, С.Гор- динський. Вони на якісно новий рівень піднесли мистецтво оформлення книги та екслібриса, активно працювали у ділянці промислової графіки та плаката. У фондах графіки зберігається багата колекція екслібрисів цих та багатьох інших тогочасних митців, яка надійшла до музею 1991 р. завдяки щедрому подарунку українки з СІНА — Ольги Кузьмович. Зокрема, досить повно представлені рідкісні книжкові знаки Т.Венгриновича, В.Кричевсь- кого, М.Левицького, Ю.Кульчицького, О.Сахновської, Ю.Мозелевського, Л.Папари, В.Баляса.
Цілісною групою представлені твори естампної графіки П.Обаля, в яких прослідковується показовий для означеного періоду пошук нових виражальних засобів. З цього гюгляду цінними є ранні твори В.Касіяна. Загалом у фонді заховується велика добірка творів цього провідного майстра української графіки. Особливу мистецьку вартість мають дружні шаржі на відомих культурних діячів та рисунки О.Сорохтея, Л.Геца, Е.Козака. Оригінальною манерою та неперевершеним народним гумором дивують кольорові композиції М.Бутовича.
У фонді представлені дивом збережені три пастелі роботи Соні Зариць- кої, мистецька спадщина якої зазнала невиправних втрат. Рідкісними є рисунки та ескізи пером і олівцем непересічного, але мало вивченого скульптора Наталки Мілян. Зберігаються акварелі Василя, Миколи Кри- чевських й Катерини Кричевської-Росандіч.
Вибагливою творчою уявою і чарівною наївністю вражають малюнки гуашшю та аквареллю Никифора Дровняка із Криниці, всесвітньо відомого лемківського художника-самоука. Серед них справжні шедеври народного мистецтва: «Святий Микола», «Святий Антоній з Христом-Дитям», «Ангел у човні», «Місто Криниця».
Предметом особливої гордості є сім рисунків і офорт великого українського митця О.Архипенка, що датуються 1920-ми — початком 1930-х рр., надбані для музею завдяки неустанним старанням І.Свєнціцького. Рисунки ОАрхипенка є не лише студіями з натури, а власне першими записами його майбутніх пластичних ідей, блискуче зреалізованих у скульптурі.
Колекція фондової групи «Гс» широко представлена сучасними творами українських художників зі сходу й заходу України та представників української діаспори.
Окреме місце в українській графічній спадщині обіймає Л.Левицький. Тонкий психолог, нонконформіст у творчості, він став автором численних глибоких за змістом, досконалих за формально-пластичним вирішенням, виконаних у різних техніках естампів, якими засвідчив широту своїх суспільних і творчих інтересів, небуденний графічний талант. Весь творчий доробок Л.Левицького, а це понад шість тисяч творів зберігається в НМЛ.
Пластично виразною, яскравою, такою, що розкриває самобутність майстра «філігранної» техніки, є добірка творів Я.Гніздовського. Глибокою ліричністю та водночас багатою образністю типажів хвилюють графічні цикли Ю.Кратохвилі-Відемської та С.Гебус-Баранецької, які часто зверталися до гуцульської тематики. Лірико- драматичним світовідчуттям, бездоганною технікою позначені великі станкові гравюри та, особливо, серії ілюстрацій до творів класиків української літератури С.Караффи-Корбут. Надзвичайно багатими й цікавими є добірки ілюстрацій до літературних видань, народних казок і пісень, М.Якутовича, М.Дерегуса, О.Данченка, Є.Безніска, І.Остафійчука. Високою графічною культурою полонять естампи й оригінальні роботи І.Катрушенка, З.Кецала, І.Крислача, М.Сороки, М.Ілку, І.Боднара та багатьох інших відомих вітчизняних митців графіків, чия творчість є вагомим вкладом в українське мистецтво.