Давненько не відповідав я на запитання. Залишаю їх без відповідей. Проте на один відповів — із близького кола моїх інтересів.
«В даний час Молдова, за оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я, є світовим лідером за кількістю алкоголю, що споживається, на душу населення. За даними на 2012 рік, показник, який вимірюється в літрах чистого спирту на жителя країни, становив понад 20 літрів. Молдовський історик В'ячеслав Стевіле висловив думку, що причиною зловживання алкоголем у республіці є поширення на її території гранованих склянок у радянські часи. Мовляв, до війни пили потроху, а з появою «сталінських склянок» — ну, як тут утриматися?
Гіпертрофований ідіотизм істориків у пострадянських республіках дивує. Відповів:
У нас на Заході України також дуже популярні «теорії» про пияцтво, матю та безкультур'я, принесеними, зрозуміло, російськими. З загробними виразами облич про це розповідають і пишуть інтелектуали, журналісти та інша подібна публіка. Начебто на підтвердження цих слів люди похилого віку за багатими святковими столами згадують, як до війни навіть на сільських весіллях особливо захоплюватися спиртним нікому не давали — господар обходив гостей і особисто наливав кожному скромні дози. Хоча подібні традиції були обумовлені, швидше, бідністю населення, що кричить, ніж високим рівнем культури — як у Галичині, так і в Молдові. У повоєнні роки пияцтво теж не процвітало — з тієї ж причини.
Вперше галицьке село почало жити краще, ніж до і після війни, з другої половини 1960-х років. І тоді ж почало пити. Забув назву величезної статті в «Літературній газеті» середини 1970-х — про Молдавію, що співається. Сталіна вже давно не було і гранчаки були не в моді, тож молдавський історик може не вигадувати небилиць. Нинішній алкоголізм у нас чи в Молдові пояснюється зовсім іншими причинами — низьким рівнем загальної культури населення і таким самим рівнем доходів, за якого радісне придбання пляшки горілки з негайним випиванням вважається святковим відпочинком.
Додам тут до сказаного, що пояснення «пережитками комунізму» всіх бід жалюгідних пострадянських «геополітичних утворень» залишилося єдиним способом виправдання зруйнованих економіки, сільського господарства, науки та культури. Деякі причини наші яйцеголові виявити не можуть і не зможуть у принципі — парадигма не та.