FOLK ART

Yevhenia Dziadyk

The folk art collection, which consists of over 20,000 individual artifacts, occupies a major part of the Lviv National Museum. The process of its assembly began during the first years of the museum’s existence. These are mostly works of anonymous artists from all of Ukraine that were brought to the museum by way of field expeditions, or were bought from the folk artists, from collectors or were donated. The museum is continuously being sup¬plemented by rare items of folk art dating from the 17th — 20th cents.

Ceramic and glass art, metal items, decorative textiles, embroidery, printed textiles- «vybijky», rugs-«kylymy», folk costumes, articles of personal adornment, toys, Easter eggs- «pysanky», wall paintings, paper cut-outs-«vytynanky», furniture, and wood and horn carv¬ings are genres of Ukrainian folk art represented in the museum’s collection by high gual- ity samples in numerous local variations from almost the whole of Ukraine’s territory.

True «pearls» of this collection are works by well-known folk masters, such as O. Bakhmatiuk, P. Baraniuk, the Shkriblyak Family, I. Honchar, K. Bilokur, P. Tsvilyk, H. Vasylyshchuk, T. Pata, and M. Prymachenko.

The artistic wealth developed over the years serves as a source of creative inspiration for present-day professional masters of the decorative and applied arts such as T. Levkiv, H. Oshurkevych, A. Bokotey, M. Bilas, Z. Bereza, and N. Pauk, whose works are also rep¬resented in the museum’s collection.

The Lviv National Museum’s collection numbers 10,000 items of embroidery dating back to the end of 17th c up through to the present day from various ethnic regions of Ukraine. Astounding embroidery compositions of women’s blouses from the Bukovyna, Podillya, Hutsulshchyna, Volyn’, Kyiv and Poltava regions represent several dozens of needlework technigues that have been prevalent in Ukraine for centuries.

The Museum’s ceramic pottery collection is particularly rich in styles and represents almost all basic centers of pottery that were in existence in Ukraine during the 18th — 20th cents.

Folk textiles, collected by the museum from various regions of Ukraine, cover the peri¬od from early 19th c up through to the present day, among which are outstanding samples of textiles used in the making of clothing, as interior decor, as well as household utilitarian fabrics (wrap around women’s skirts «plakhty» and «obhortky», woven belts-«krayky», cov- erlets-«verefy», and tablecloths). These artifacts reveal a refined artistic taste of the folk masters who created them, and an artistic sensitivity in choosing materials.

Three thousand Easter-eggs-«pysanky» dating from the 19th and 20th c were donated to the museum’s collection by Metropolitan Audrey Sheptytskyi, Volodymyr Shukhevych, Ivan Krypyakevych, Olena Kulchytska and other renowned Ukrainian personalities.

Avery extensive rug-«kylym» collection at the Lviv National Museum consists of arti¬facts originating from the Kyiv, Poltava, Slobozhanshchyna, Podilla, Bukovyna, Hutsulshchyna and Lviv regions. They were woven according to design patterns devised by such renowned artists as P. Kovzhun, P. Kholodnyi, S. Hordynskyi, and the Kulchytskyi sis¬ters. The collection is diversified by rugs from non-Ukrainian locales such as Persia, Bosnia, Serbia, and Croatia, and also include small-sized so-called Muslim «smeared» rug; these artifacts date from the period of the 17th c through to the present day.

The Museum’s folk art collection also contains a brilliant selection of items represent¬ing the art of metal work, as well as folk carving executed in both wood and animal horn.

НАРОДНЕ МИСТЕЦТВО

Євгенія Дзядик

Колекція пам’яток народного мистецтва (понад 20 тис. одиниць) становить значну частину збірки Національного музею у Львові, яка почала формуватися з перших років його роботи. Це переважно витвори невідомих майстрів з усієї України, які були привезені до музею під час експедиційних поїздок, придбані у народних майстрів, колекціонерів чи подаровані. І до нині музей поповнюється рідкісними зразками народного мистецтва XVII — XX ст.

Художня кераміка і скло, вироби з металу, декоративні тканини, вишивка, вибійка, килимарство, народний одяг, жіночі прикраси, іграшки, писанки, настінні розписи, витинанки, меблі, різьба по дереву й рогу — кожний із згаданих видів народної творчості представлений у музейній збірці високомистецькими зразками у численних локальних варіантах, що охоплюють більшість регіонів України.

Окрасою збірки є роботи уславлених народних майстрів О.Бахматюка, П.Баранюка, родини Шкрібляків, І.Гончара, К.Білокур, П.Цвілик, Г.Василащук, Т.Пати, М.Примаченко.

Вироблене впродовж віків образне багатство служить джерелом творчого натхнення для сучасних професійних майстрів декоративно- прикладного та ужиткового мистецтва Т.Левківа, Г.Ошуркевич, А.Бокотея, М.Біласа, 3.Берези, Н.Паук, роботи яких теж представлені у музеї.

Народна вишивка — один з найулюбленіших видів народного мистецтва — є тим феноменом, який свідчить про високу художню культуру українського народу.

В збірці НМЛ зберігається понад 10 тисяч вишивок від кінця XVII ст. до наших днів з різних регіонів України, а також зразки XIX ст. з Боснії, Сербії, Хорватії, Татарії, Білорусії, які для кращого розуміння цього виду мистецтва та наукової аналогії у різний час були придбані до музею його засновником митрополитом Андрієм Шептицьким. В кожній місцевості — свій неповторний стиль, своя художня мова, які поглиблюються і удосконалюються протягом поколінь. Подиву гідні величаві композиції вишивок на рукавах жіночих сорочок Буковини, Поділля, Гуцульщини. Народні вишивальниці чудово розуміють призначення вишивки, вони компонують її, як частину цілості — одягу чи інтер’єру, і завжди вміють надати їй повнозвучного декоративного ефекту. Загалом відомо понад 100 вишивальних технік. Народні мисткині щедро виявляють свій талант в створенні світу прекрасного на полотні, за допомогою голки і нитки, вишиваючи складні геометричні та квіткові мотиви.

Колекція керамічних виробів нараховує 1823 одиниць. Вона представляє майже всі основні центри гончарного виробництва, що існували в Україні протягом XVIII —XX ст. В колекції зберігаються пам’ятки різноманітних форм та декору. Створюючи глечик, іграшку чи кахлю, народний майстер щоразу втілював в життя нову оригінальну ідею. Кожен майстер мав свій «почерк» і стиль, які талановито втілював при виготовленні гончарних виробів. Розписи на керамічних виробах є інколи стримані і графічно чіткі, інколи — мазок розмашистий, легкий, щедро вкриває поверхню сміливо закомпонованим орнаментом. Деякі керамічні вироби є мало оздоблені, художнє враження створює форма предмета, модельована з добрим відчуттям. Мотивами для узорів служили геометричні рисунки, рослинні та тваринні композиції, сцени з життя людей.

Художня обробка металу має давні традиції, що розвинулися за часів Київської Русі. Цей вид мистецтва, який побутує переважно на Гуцуль щині, виник у відповідності до утилітарних потреб сільського населення. Народні майстри створили великий асортимент металевих виробів домашнього вжитку, прикрас для одягу, деталей кінської збруї, зброї, оздоблених геометричним орнаментом — трикутниками, ромбами, сонечками, зірками, хрестами. Техніка — лиття, кування, гравірування, інкрустація тощо.

Збірка нараховує до 700 одиниць збереження цих унікальних пам’яток, які надійшли до музею вже в перші роки його існування.

Народні тканини, зібрані у колекції музею, походять з різних областей України і охоплюють період від початку XIX ст. до наших днів. Серед них можна виділити тканини одягові, інтер’єрні та господарського призначення. Від застосування тканини залежить художній декор, колорит та її технічне опрацювання.

В одягових тканинах акцентовано кольорові ефекти; панівні кольори — червоний, вишневий, які гармонійно поєднуються з іншими. У тканинах домашнього вжитку велике значення має ритміка закомпонованого смугастого орнаменту. Художнє враження залежить значною мірою від матеріалу, з якого зроблена тканина. В цих тканинах — плахтах, обгортках, крайках, веретах, скатертях, виявлений тонкий художній смак народних майстрів і мистецька чутливість в добиранні відповідних матеріалів — вовни чи льону, переплетів та кольорів.

Український народний одяг має єдині національні ознаки і певні регіональні особливості. У збірці НМЛ є велика кількість зразків українського одягу XIX — XX ст. з різних етнографічних регіонів України. Основною складовою частиною як чоловічого, так і жіночого вбрання є біла полотняна сорочка. їх у збірці понад 500 одиниць збереження. Поясний одяг — спідниці, вовняні запаски, плахти, обгортки, фартухи, пояси, крайки, камізельки, кептарі, лейбики, сердаки, свити, кабати, консули. Головні убори — перемітки, хустини, бавниці (вишиті стрічки). Для українського народного одягу характерна яскрава експресія кольору, багатошаровість компонентів у комплекті, глибока традиційність, функціональна доцільність. В одязі поєднуються різні види мистецтва: ткання, вишивка, аплікація, мереження, плетення, вирізування. Доповнювали народний святковий одяг XIX — XX ст. жіночі прикраси. У музеї міститься велика колекція зразків з намиста: червоні коралі, венеційські, «чеські гранати», ґердани, силянки, а також гуцульські мосяжні згарди, хрести, перстені, чепраги (пряжки) та ін.

Збірка народного одягу свідчить про розмаїття форм і ідей, високу духовну і матеріальну культуру його творців.

Історія походження писанок сягає в сиву давнину українського народу. Прикрашення курячого яйця мініатюрним розписом, виконаним воском і фарбуванням — завжди дивували та захоплювали вчених, етнографів, науковців, художників.

Колекція писанок налічує 3,5 тисяч одиниць з різних регіонів України XIX —початку XX ст. Вона презентує багатство і різноманітність орнаментів, варіативність композиційних та колористичних вирішень.

У колекції є пам’ятки, які свого часу подарували музеєві митрополит Андрей Шептицький, Володимир Шухевич, Іван Крип’якевич, Олена Кульчицька та інші відомі українські особистості.

Національний музей у Львові має одну з найцінніших збірок килимів. Вона нечисельна — нараховує лише 280 одиниць зб., але географія їхнього походження надзвичайно широка — це килими Київщини, Полтавщини, Слобожанщини, Поділля, Буковини, Гуцульщини, Львівщини, а також створені за проектами художників П.Ковжуна, П.Холодного, С.Гординського та сестер Кульчицьких. Урізноманітнюють збірку килими з Персії, Боснії, Сербії, Хорватії, намазні килимки мусульманських народів. Вони охоплюють період від XVII ст. до наших днів. У музейній збірці є ворсовий килим-коц, виготовлений у Лаврський майстерні Києва 1692 р. Привіз його до музею 1922 р. разом з іншими унікальними килимами Володимир Пе- щанський, вчений, архітектор, мистецтвознавець, реставратор, який деякий час працював у музеї (1922— 1926 рр.). Іларіон Свєнціцький назвав ці килими «великокняжим» даром для Львова і скарбом, від якого «віє животворним леготом степів Подніпров’я». Невелика збірка цінна тим, що досліджуючи її, можна побачити різну техніку ткання, простежити еволюцію стилю орнаменту, від найпростіших композицій, до дуже складних, порівняти різноманітні сюжети килимарської квіткової та геометричної орнаментики, багатство фарб, з’ясувати відмінність килимів східної та західної України.

У західних областях України, де є багатий вибір різної деревини, здавна була поширена декоративна різьба по дереву. Нею прикрашали зразки народної архітектури, меблі та предмети щоденного вжитку, — посуд, полиці, свічники, скрині та інше. Народні майстри розвинули багаті форми рельєфної та круглої різьби. У збірці є також цікаві зразки скульптурної народної різьби (Дмитро Білинський з с.Колиндяни Тернопільської обл. — погруддя Т.Г.Шевченка). Гуцульські майстри використовували об’ємну різьбу на предметах церковного призначення, застосовували різні прийоми плоскої різьби на хрестах, свічниках, на яких зустрічаємо дати, дрібні тексти з Євангелій.

У XIX ст. уславилася мистецтвом різьби родина Шкрібляків із с. Яворова біля Косова (Гуцульщина). Свої вироби — тарелі, касети, бартки, мисники, кухлі — вони прикрашали металом, кораликами та перламутром. Напрочуд вдало використовували митці мотиви плоскої різьби: кривульки, «го- ловкате», «слези», сосонки, хрещики, колоски.

Сучасна різьба по дереву в роботах майстрів О.Ванжурака, В.Петріва, О.Балагурака перейняла кращі традиції від своїх попередників.

Музейна збірка нараховує 500 одиниць зб. виробів з дерева.

Серед різноманітних видів народного мистецтва України у збірці НМЛ особливе місце займають витинанки. їхня чисельність становить майже три тисячі одиниць збереження з різних регіонів України. Паперові ажурні витинанки, якими з середини XIX ст. прикрашали сільські хати, давні у своїх витоках, тісно пов’язані з буденним і святковим побутом народу. Орнаментальні мотиви витинанок утворюють складний синтез символів, образів і понять далекого минулого та сучасної дійсності, виражений узагальненими і умовними формами. їх можна поділити на геометричні, рослинні, зооморфні, антропоморфні і предметні. їм притаманний чіткий візерунок, дзеркальна симетрія, логічна відповідність форми, матеріалу і техніки виконання.

В музейній колекції є невелика група народного малюнка, що нараховує понад 100 одиниць збереження. Це роботи народних майстрів із села Петри- ківка, що на Дніпропетровщині. Чарівна петриківська квітка має давні традиції, свою пластичну мову, техніку. У збірці НМЛ зберігаються роботи майстрів — Тетяни Пати (1884—1964), Надії Білокінь (1894—1981), Надії Тимошенко (1908— 1971) та Поліни Глущенко (1908— 1983). Вражають своєю художньою виразністю та багатою творчою фантазією казкові звірі Марії Примаченко (1908 — 1997) та пишні пави Макара Мухи (1906 —невід.) з Київщини.

Колекція українського народного мистецтва у музеї особлива. Підбір предметів кожного виду виявляє художні властивості народного мистецтва, його регіональні особливості та ознаки видатних художніх центрів народного мистецтва України, а також індивідуальну творчість окремих майстрів. У керамічних глечиках, килимах, вишитих сорочках, писанках і т.д. прочитується мудра, вивірена століттями форма, колорит, старанність виконання народними майстрами.