9. XII. 1931 р. було у Львові 312.231 мешканців, 13.734 будинків і 72.030 помешкань. Густота населення була 4.680 мешканців на 1 км2 - для цілого Львова, 3.000 до 6.000 мешканців на 1 км2 для окраїн і 17.280 мешканців на 1 км2 для середини міста. На 1 будинок припадали 22 мешканці, на одно помешкання 4 мешканці. Густота населення у Львові як у великих містах подібного характеру себто не дуже промислових, прим. у Кракові 4.570, Люблині 3.740 мешк. на 1 км2.
Мешканеві відносини можна оцінити з числа кімнат помешкань і числа людей у мешканнях. Отже однокімнатних помешкань було у Львові 32% усіх помешкань, в Лодзі 63%, Ченстохові 54%, Люблині 48%, в Бидгощі 10%. Пять і більше- кімнатних помешкань було у Львові 7% усіх помешкань, в Лодзі, Сосновцу, Люблині та Ченстохові по 3%, в Познані 16%. У всіх містах східно-галицьких і волинських однокімнатних помешкань було 31%, пять і більше- кімнатних мешкань 4%, причому волинські міста мали розмірно менше однокімнатних і богатокімнатних помешкань, значить мали менше міський характер від галицьких.
Яка частина населення жила в одно- чи більше- кімнатних помешканнях? У Львові жило 27% населення в однокімнатних помешканнях, 64% в дво- до чотиро- кімнатних помешканнях і 9% у пяти- та більше- кімнатних помешканнях. У східно-галицьких і волинських містах загалом жило 30% населення в однокімнатних, 65% в дво- до чотиро-кімнатних і 5% в богато-кімнатних помешканнях. Зовсім інші сі числа для великопромислових польських міст. І так 59% населення Лодзі, 44% Люблина, 37% Варшави, а лише 7% населення Бидґощі жило в однокімнатних помешканнях. Зате аж 19% населення Познаня, 18% Вильна та лише 5% населення Люблина, Ченстохови та Сосновця жило в пяти- та більше- кімнатних помешканнях. На одну кімнату припадало у Львові 1.8 мешканця, у волинських містах 1.7, у галицьких містах 1.9, зате в Лодзі, Ченстохові, Сосновцу та Люблині: 2.4 мешканця. Отже мешканеві відносини Львова доказують, що Львів не є надто промисловим містом.
Це підтверджують дані про професійний і соціяльний склад населення Львова. У Львові як і загалом у східногалицьких і волинських містах 30% населення живе з промислу. В двох інших східно-галицьких містах, а саме в Бориславі та Дрогобичі, містах промислових, живе з промислу в Бориславі 70%, в Дрогобичі 41% населення. Коли рівняти Львів з найбільшими містами Польщі (понад 100.000 населення), то Львів має розмірно найменше тих, що живуть з промислу, тілько само, що Краків, куди менше від Лодзі, Ченстохови, Сосновця та Хожова, де 60% і більше населення живе з промислу. В звязку з цим є відносно велике число умових працівників у Львові. Їх відношення до фізичних робітників у Львові 1 : 3.6, подібно як у Кракові, Вильні та Познані. Зате це відношення в Лодзі та Бориславі є 1 : 7.6, а в Ченстохові: 1 :12.5. У звязку з цим, що у Львові живе розмірно богато умових працівників, є у Львові богато домашної прислуги, аж 7% усего населення. З більших східно-галицьких міст Дрогобич має 6%, Станиславів 5% домашної прислуги, зате Перемишль і Самбір лише по 2%. Зі 100.000-них польських міст лише Краків має домашної прислуги 8% усего населення, а у великих промислових містах Польщі 3% домашної прислуги.
З застереженням треба приймати дані про національний і віроісповідний стан. Перепис з 9. XII. 1931 каже, що 98.3% римокатоликів усеї Польщі говорить по польськи, а лише 50% грекокатоликів уважає своєю матірною мовою мову українську та 35% руську, лише 40% православних уважає своєю матірною мовою мову українську, 24% білоруську та 19% „тутешню". Зате 15% грекокатоликів і 13% православних уважає своєю матірною мовою польську мову. Кажучи абсолютними числами в Польщі є 1.680.000 гр.-католиків і православних, що їх матірними мовами, як каже зроблений Поляками перепис, є мови польська і „тутешня". Та є між тими, що їх перепис записав Українцями чи Русинами і 25.000 римокатоликів та сектантів. Це на всю Польщу.
Особливо у Львові дуже богато грекокатоликів і православних, бо аж 15.895 записано по перепису Поляками. Водночас лише 546 римокатоликів записано Українцями чи Русинами. Або інакше у Львові 32% усіх грекокатоликів записано Поляками, 46% Українцями та 22% Русинами. Щодо православних то у Львові 29% усіх православних записано Поляками, 26% Українцями, 11% Русинами та 34% Москалями. Конфесійний склад населення Львова був ось який: 49.747 або 15.9% грекокатоликів, 1.077 православних, 157.490 або 50.5% римокатоликів і 99.595 або 31.9% Мойсеевих. Щодо матірної мови, або точніше, як каже конскрипційний квестіонар „мови найближчої", було у Львові 24.245 або 7,8% Українців,10.892 або 3.5% Русинів, 198.212 або 63.5% Поляків і 75.316 або 21,6% Жидів себто тих, що їм найближчою мовою була „їдіш" або єврейська нова.
Дуже тяжко робити порівняння між Львовом з р. 1931 і Львовом з р. 1921, або ще давнішим. Бо до 1931 р. Львів фігурує в переписах без Замарстинова, Знесіння, Клепарова, Кульпаркова, Сигнівки, Голоська Малого та Левандівки, а 1931 р. вже з ними як Великий Львів. Дальше для сих прилучених громад не можна усталити стану в р. 1910, лише в рр. 1880, 1890, 1900 і 1921, а для Левандівки загалом не можна усталити стану, (не всі громади прилучено в цілости). Але приблизно можна сказати, що від 1880—1931 р. населення Львова разом з громадами прилученими 1931 р. (без Левандівки) зросло зі 117.000 на 312.000, це є 166%. Число римокатоликів зросло на 148%, це є абсолютно з 63.400 на 158.000, але відносно заедно падало з 54.3% на 50.5% всего населення. Дуже сильно зросло число Мойсеевих з 32 600 на 99.600 це є на 205%, причому цей зріст до війни не був великий, так що моисеєвих було біля 27% всего населення, аж в 1921 р. прийшов скок на 35,2% всего населення, а в 1931 р. слабий відворот, відносний, не абсолютний, на 31.9% всего населення. Щодо греко-католиків то маємо зріст з 18.300 на 49.750 себто на 172%, отже більший від римокатоликів, але слабший від мойсеєвих. Отже в порівнаніні з 1880 р. маємо абсолютний зріст, бо відносно перед 50 роками було грекокатоликів 15.6% всего населення, а 1931 р. 15.9% всего населення, та треба памятати, що ще до війни був великий зріст і грекокатоликів було в І910 р. вже 19.5% всего населення, аж ось в 1921 р. число впало не лише відносно на 13% всего населення, але й абсолютно на 13.000 або о 40% і щойно в останнім десятиріччі грекокатолики вернулися до стану з перед 50 літ. При тім розуміється все треба памятати, як переводжено статистику.
Щодо структури населення Львова після віку (літ життя) то вона типово міська, себто у Львові найбільше 20—29-літних, а не як по селах, де найбільше наймолодших, відтак молодих, а найменше старих. 24% населення Львова є у віці 20—29 літ. Для порівнання треба знати, що 20—29-літні становлять 18% населення всіх українських земель, 19% західно-українських земель, 18% населення УССР і 23% міського населення УССР. Отже по містах найбільше тих, що найбільше здатні до праці. Цікаве, що у Львові серед Українців 20-29-літних не 24%, а 30% загалом (29° серед чоловіків і 32% серед жінок) Отже серед Українців а ще більше серед Українок богато найманих молодих працівників: домашної прислуги та молодих робітників. Ще більше помітне число молодих, коли виділити в осібну групу всіх що мали 15—29 літ. Вони дають серед Українців 44%, серед Поляків 33%. серед Жидів 31%. В парі з тим богато вільних (по цивільному стану), бо аж 49% всіх Українців і 54% всіх Українок, коли у Львові загалом вільних 43% населення. Тим самим мало подружених, 49% Українців і лише 34% Українок, коли загалом у Львові подружених 53% чоловіків і 42% жінок. В звязку з цим серед Українців більше малих господарств чим серед інших. Бо коли одноособових господарств 23% усіх господарств загалом, то серед Українців їх 30%, серед Поляків 26%, серед Жидів лише 17%. Зате богатоособових (більше шести осіб) господарств загалом 12%, серед Українців лише 9%, Поляків 11%, Жидів аж 18%.
Такий соціальний і професійний стан має своє відзеркалення в стані анальфабетизму (неграмотности). Серед усего населення старшого над 10 літ було у Львові 90% грамотних загалом 94% чо-ловіків і 87% жінок. Поляків було грамотних 92% загалом (95% чоловіків і 91% жінок), У Жидів грамотність була така як у Поляків. Зате на все українське населення Львова було 77% грамотних (Українців 84%, Українок 73%).
Дуже богато місця присвячено в урядовій публікації соціяльним і професійним відносинам. Щодо соціяльних відносин переведено їх за схемою: 1) самодійні, що наймають наємні сили, 2) самодійні, що не наймають наємних сил, 3) умові працівники, 4) фізичні робітники. Щодо професійних відносин переведено їх за схемою: 1) рільництво, 2) городництво, рибацтво та лісництво, 3) промисл і гірництво, 4) торговля і обезпечення, 5) комунікація і транспорт, 6) публична служба, 7) шкільництво, 8) лічництво, 9) домашна служба, 10) ті, що живуть не заробляючи. Тих десять професійних (фахових, званевих) ділів розчленовано на підвідділи. І так промисл розчленований на гірництво, 12 ріжних родів промислу (металевий, хемічний, мінеральний і т. д.), елєктрівні та ґазівні. врешті на робітників нефахових або таких, що беруться за всяку працю, але вони більшу часть року безробітні. Підвідділи розчленовані на ще менші підвідділи прим. деревний промисл на тартаки, столярство, колодійство, тапіцерство і т. д. До торговлі зачислено не лише товарову торговлю, грошевий оборот, але також винаєм помешкань і кімнат і приватні установи обезпечень. Отже тут входять власники домів і сторожі. До комунікації зачислено пошту, зелізниці, трамваї, таксівки, фякри, перевозові та перенесні підприємства. До публичної служби належать: адміністрація, судів-ництво, адвокатура, нотаріят, служба безпеки й церковні установи. До шкільництва почислено також позашкільну освіту, домашних учителів, наукові установи, пресу, видавництва, бібліотеки й театри. До лічництва крім лікарів, аптекарів і шпитальних працівників, почислено ще фризієрні, пральні, установи чищення міста. До тих, що живуть не заробляючи належать емерити, інваліди, рентієри, жебраки, особи на публичнім утриманні, вязні, шпитальні хорі, учні-станціонери. Крім того переведено схематизацію соціяльних і професійних відносин поділяючи населення на активних себто тих, що заробляють, і пассивних, що живуть на утриманні.
Професійно-соціяльна структура Львова особлива тим, що не зважаючи на це, що маємо до діла з містом, фізичні працівники не мають абсолютної більшости, лише релятивну, 44% всего населення. За ними йдуть самостійні, що не наймають працівників (малі купці та малі ремісники) 18%, відтак умові працівники 17%. Коли структуру Львова порівнаємо з іншими більшими містами Східної Галичини та Волині, то бачимо, що відносне число фізичних робітників менше більше однакове також в Перемишлі, Рівному, Дрогобичі, Станиславові і Тернополі, зате в Луцьку виносить воно лише 30%, а в Бориславі аж 70% населення. Водночас аж 45% населення Луцька це самостійні, що не наймають, отже малі купці. Це характеристичне для міст, що не є промисловими, лише торговельними осередками, в першу чергу для багатьох волинських міст з великою перевагою жидівського населення. Щодо відносного числа умових працівників, то у Львові їх найбільше, відтак ідуть інші воєвідські міста, а далеко позаду остае Борислав, де умових працівників тільки 8% усього населення.
Щодо соціяльної структури поодиноких народів то є великі відхилення від середної для всего населення Львова. І так 67% усіх Українців це фізичні робітники, 9% умові працівники і тілько само самостійних, що не наймають. З усіх Поляків 46% фізичні робітники. 20% умові та 10% ті, що не наймають. Зате 28% усіх Жидів це фізичні робітники, 17% умові працівники й аж 37% ті, що не наймають.
Дещо інакше мається справа, коли візьмемо під увагу лише активних, себто тих, що лише заробляють без родин. Тоді серед усього активного населення Львова є 49% фізичних, 18% умових і 14% самостійних, що не наймають. Що до фізичних активних то їх 73% усіх активних Українців, 50% усіх активних Поляків і лише 32% усіх активних Жидів. Активних умових по 20% усіх активних Поляків і Жидів і лише 7% усіх активних Українців. Щодо жінок то тих, що заробляють поза домашним господарством, є 43% усіх жінок, 43% Польок усіх Польок, аж 50% Українок усіх Українок, а лише 30% Жидівок усіх Жидівок. Фізичних робітниць серед усіх жінок, що заробляють 53%, серед активних Польок 50%, серед Українок аж 80%, серед Жидівок лише 30%. Зате умових серед активних Польок і Жидівок по 20%, серед активних Українок лише 6%.
Як уже знаємо, 30%, всего населення Львова живе з промислу, 20% з торговлі, 10% з комунікації, 7% з домашньої прислуги, тілько само з публичної служби та 4% зі шкільництва. Щодо поодиноких народів, коли беремо під увагу активних і пассивних, то їх відношення до всіх, що живуть з цього фаху, ось які: в домашній прислузі аж 45% усіх Українців, 51% Поляків і лише 4% Жидів, в торговлі Жидів аж 62%, Поляків 27% і 11% Украінців, зате в комунікації та публичній службі Поляків 76% і 71%.
Щодо професійних підвідділів, то Українці мають більшість лише в одинокій кооперативній торговлі 63%. Відносно багато Українців у пресових і видавничих підприємствах 33%, багато нефахових робітників, аж 31% усіх нефахових робітників, дальше дещо більше пересічної (15.9%) є Українців серед ковалів, столярів і слюсарів. Щодо Поляків то вони дають найбільший відсоток у публичній службі, комунікації, установах публичного ужитку, шкільництві та врешті в промислі. Жиди опановують торгівлю загалом. В текстильнім, папірнім, шкірянім і одяговім промислі також багато Жидів 68 — 50%. В адвокатурі та нотаріяті Жидів 71%, серед практикуючих лікарів 71% Жидів, коли водночас Українців у сих фахах по 7% у кождому. Третина всіх активних Українців заробляє як домашна прислуга, за цим іде промисл і торговля, де заробляє 27% і 11%, отже разом у цих трьох фахах 71% усіх активних Українців. Зате в цих фахах працює лише 61% усіх активних Поляків (29% у промислі, 20% в торговлі), але в публичній службі, комунікації, шкільництві та лічництві себто в інтелігентських фахах заробляє 29% усіх заробляючих Поляків, 14% усіх Українців і 16% усіх Жидів. Найбільше Жидів заробляє в торговлі 40% і промислі 34% усіх заробляючих Жидів.
Щодо жінок то найбільше їх працює як домашна прислуга: 34% усіх заробляючих жінок. Дальше в промислі і торговлі працює по 17%. Професійна структура активних Українок така: 64% до машна прислуга, 23% торговля і промисл і по 5% публична служба та шкільництво. Професійна структура активних Польок ось яка: 25% у домашній прислузі, 31% в торговлі та промислі і 23%-в шкільництві, публичній службі та лічництві. Зате активних Жидівок заробляє 69% у промислі й торговлі, 13% у шкільництві, публичній службі та лічництві, а лише 5% в домашній прислузі. Накінець дещо статистики найбагатших або тих, що наймають робітників і працівників. Вони з родинами становлять 6% усего населення, 11% жидівського, 4% польського та 2% українського. Без родин дають лише 4% усіх активних, 3% Поляків, 1% Українців і 9% Жидів. Отже серед тих, що наймають, найбільше Жидів 62%, дальше Поляків 33% і 5% Українців. Коли брати під увагу професійні діли, то в рільництві й огородництві, двох ділах, що мають найменше значіння у Львові, мають абсолютну більшість Поляки. Зате у всіх інших ділах більшість мають Жиди й то в торговлі 82%, в лічництві 78%.
Референт на основі офіційного статистичного матеріалу дійшов до висновку, що Львів не є дуже промисловим містом. Він має не занадто багато фізичних робітників і розмірно багато умових працівників та домашньої прислуги. В парі з тим ідуть мешканеві відносини: не надто багато однокімнатних мешкань. Поляки мають у Львові чисельну перевагу, але коли брати під увагу відношення між найбагатшими, що наймають робітників і працівників, то Поляки відстають далеко поза Жидами. Щодо фахів то в інтелігентських фахах Поляки сильно випереджують інших, але зате в промислі не досягають своєї пересічної, а в торговлі остають дуже позаду. Жиди опановують торговлю дуже сильно та досить сильно промисл, як також дуже сильно вільні інтелігентські фахи. Мало між Жидами фізичних робітників, але багато тих, що не наймають.
Про стан Українців тяжко говорити, бо національна рубрика будить застереження. Дальше при професійнім і соціяльнім поділі населення Львова не переведено національної сегрегації лише конфесійну, тому мусимо ототожнювати Українців з греко-католиками. Отже Українці у Львові це головно молодий, вільний, напливовий, не дуже грамотний, переважно робітничий елемент. На 30.000 усіх Українців і Українок, що заробляють у Львові, є 9.700 слуг, 2.000 сторожів, 1.400 нефахових робітників і 9.000 фахових робітників і ремісників, головно термінаторів. Поза домашною прислугою Українці ніде не мають відносно великого числа, а щодо 11% в торговлі, то там на 4.000 Українців половина сторожі, так, що уділ Українців у торговлі куди менший, ніж на перший погляд виказує статистика. Про інтелігентські фахи нема що говорити. Ще в промислі українське робітництво та ремісництво грає деяку ролю, але як наймана сила.
Дискусія над сим рефератом була жива і дуже цікава. З преси була заступлена тільки „Нова Зоря" двома співробітниками.