THE JEWELER’S ART
Danuta Posatska
Jewelry making is one of the oldest practiced arts in Ukraine. In time, master goldsmiths developed and refined techniques for working with gold, such as embossing, engraving, casting, filigree work, and gilding, as well as the technique of creating items by coiling very thin wire.
Among the oldest in the Lviv National Museum collection are the gold and silver adornments from the so-called «Komarivskyi treasury», dating from the Bronze Era (1800- 1700 BC). Among the original examples Byzantine gold and silver work are artifacts from the treasury of Krylos, among which are a silver chalice from the 7th c. Jewellery-making of the Kyivan-Rus period of Ukraine is represented by the Verbivskyi silver treasure of the 11th — 12th c, represented by kolty, azure clasps, and earrings. An example of pieces from the Gothic Period is a silver incense burner from the 14— 15th c. that was found in Krylos.
A large assortment of finger rings with engraved and enameled ornamentation is contained in the museum’s collection; among which are gold rings from the Lithuanian treasury of the 14— 15th c.
In the art of 18th c metal engraving, attempts at creating artistically contoured forms are clearly discernable. The miraculous «Holy Virgin and Child» icon is encased in a lavishly engraved frame with a surface engraved in a contrasting shallow relief technique. Examples of jewelry art typical of the 17th— 18th c are decorative trays and silver chalices that were in large part intended for ecclesiastical use.
Interesting and rather rare examples of 19th c jewelry art contained in the museum collection are three wreaths composed of silver laurel and oak leaves bound with silver ribbons tied in double and triple bows.
Figural motifs appropriate for the personal use and typical of the beginning of the 20th are pieces of jewelry created by the renowned Ukrainian artist Olena Kulchytska. Such pieces are the triptych entitled «Motherhood», necklaces, little boxes, mirrors, and ashtrays.
Coins and medals are important artistic mementos and form a large numismatic collection in the museum. Among them is a collection of Roman, Byzantine coins as well as the coins of various European countries: gold and silver Roman coins, 18th c gold Venetian ducats, commemorative medals made mostly of silver honoring renowned personalities or historical events of the 19th — 20th cents.
ЮВЕЛІРНЕ МИСТЕЦТВО
Данута Посацька
Ювелірне мистецтво в Україні належить до одного з найдавніших ремесел. Вироби з дорогоцінних металів та коштовного каміння в Україні відомі з кінця III — початку II тис. до н. е., коли цю землю заселяли племена, які мали спільні і доволі усталені ознаки культури. Нестача дорогого привізного золота не зупиняла майстрів, ювелірні вироби переважно виготовляли зі срібла, а також із бронзи, міді, нікелю та інших металів, часто оздоблюючи емаллю та камінням.
З часом ремісники розвивали та вдосконалювали золотничі техніки: карбування, тиснення, гравірування, чернення і позолоту, а також техніку скані, тобто виробів з найтоншого дроту. Підтвердженням цього є предмети з археологічних знахідок, що зберігаються в Національному музеї у Львові. Найдавніші з них походять з Комарова біля Галича та з Братишева біля Тлумача. Золоті та срібні прикраси, золоті підвіски, викуті з тонкої бляхи у формі двох випуклих півмісяців з Комарівського скарбу, ймовірно з багатого поховання, датуються раннім бронзовим часом 1800— 1700 рр. до н. е.
На початку нашої ери, мистецтво золотарства розвивалося в Україні під впливом зв’язків з Візантією, країнами Сходу та Заходу. Зокрема, у Львові та інших містах Галичини ювелірним мистецтвом займалися поряд з русинами (українцями) німецькі, угорські, італійські, польські, вірменські, єврейські майстри. їхні вироби представлені у понад двотисячній, різнохарактерній за складом колекції НМЛ.
Привертають увагу золоті та срібні вироби зі скарбу, знайденого на початку XX ст. у селі Крилос на території давньоруського Галича. У Крилоському скарбі було кілька десятків предметів, з яких особливо виділяється срібна кована чаша-дискос діаметром 19,3 см і висотою 6,8 см. У центральній частині чаші, обмеженій рельєфним колом-обручем на гравірованій складним орнаментом площині контуром-розетою високого карбування виділено золочене коло, у якому знаходиться хрест.
На звороті — знак грецького золотаря ^103 , про аналогії цього клейма в літературі відомостей немає.
Чаша-дискос є одним з оригінальних зразків візантійського прикладного мистецтва, такі предмети були пов’язані з християнською Євхаристією періоду імператора Іраклія І (610 — 641 рр.).
У давній Русі важливою складовою вбрання були дорогоцінні прикраси- гривни, також знайдені у Крилосі, прості гладкі, прямокутні, квадратні, восьмигранні в перерізі, які носили жінки і чоловіки. Вони були переважно золотими або срібними і мали вигляд обруча, півкола. Срібні гривни часто знаходили у багатьох скарбах, відкритих на території княжого Галича.
З розкопок 1909 р. у Крилосі походить верхня ажурна частина кованої срібної готичної кадильниці XIV —XV ст., яку, ймовірно, використовували священики у церкві св. Іллі. Цікава і дещо незвична її форма нагадує двоярусне шатрове покриття з ажурно литим орнаментом, що спирається на купол.
Розуміючи значення подальших археологічних розвідок для української науки, митрополит Андрей Шептицький доручив продовжити цю справу Ярославу Пастернаку, про що і написав до Іларіона Свєнціцького:
Львів, дня 13/VII1935
Високоповажаний Пане Директор
Посилаю Вам лист п. Др-а Пастернака, на який відповідаю, що він проводить розкопки неначе як делегат Митрополії і Національного музею і що всі розкопки Крилоса і Галича мусять бути зберігані у Національному Музею.
З висловами високої поваги (підпис )Андрей
Лист Ярослава Пастернака до митрополита Андрея Шептицького:
Крилос, 12.УІІ.1935
Ваша Ексцеленціс!
З великою приємністю спішу зголосити цінну нахідку, яку я зробив в останніх днях підчас розкопів в Крилосі. Найшов у лісі «Дуброва» велику могилу, а у ній похованого аварського вельможу з кінською головою біля себе та золотими й срібними прикрасами.
Це переважно бляшки з тисненим рослинним орнаментом для пришивання на шкіряний кафтан, та гарний, великий золотий перстень з очком.
У другій аварській могилі найшов я шкелет рівнож з кінською головою побіч (характеристично для кочовиків), парою залізних стремен, рештками дерев’яної мачуги набиваної залізними цвяхами та парою кульчиків (східний звичай) із срібного дроту.
Тому, що це перша цього роду знахідка у нас в Галичині має вона високу історичну, археологічну й мистецьку вартість — а навіть і матеріальну, бо саме золото як таке варта добрих парусот злотих.
Усе те завдячує українська наука ласкавій щедрости Вашої Ексцеленції, за що позволяю собі в її імени зложити мою скромну, якнайщирішу подяку.
Ця знахідка, як і усі прочі, є очевидно до повної диспозиції Вашої Ексцеленції відносно місця його зберігання.
Щасливо зачаті розкопи продовжую мимо частих дощів дальше і поручаюсь ласкавим молитвам остаюсь з найглибшою пошаною.
Я. Пастернак
Не менш багатий і цікавий срібний скарб XI — XII ст. з Вербова на Бережанщині, в якому — прикраси, колти, ажурні защіпки тощо. Серед них — трибусинні скроневі кільця (сережки київського типу), що належали до традиційних прикрас жіночого головного убору, їх також вплітали у коси, носили на стрічках. Техніка виготовлення цих оздоб, запозичених з ювелірного мистецтва Візантії і розповсюджених у Київській землі, була дуже складною, кожну кульку виготовляли окремо з тонкого філігранного каркасу, на який напаювали складний орнамент з дрібних кульок зерні.
У вербівському скарбі знаходиться також начільна жіноча прикраса, яка складається з сорока випуклих карбованих пластинок, на кінцях заокруглених, прикрашених геометричним орнаментом, та срібні защіпки- фібули трикутної форми з пальметою в центрі, що нагадує людську постать. Фібули з антропоморфними зображеннями були на той час розповсюдженими амулетами, призначеними оберігати людину від злих духів.
У колекції музею знаходиться велика збірка перснів, орнаментованих гравіруванням та емаллю. Від найдавніших часів їм надавалося символічного, магічного значення, що підсилювалося використанням каміння, декорованого знаками і символами. Для тогочасних перснів характерне виконання у техніці волочіння дроту, кування, лиття, карбування, різьблення та покриття кольоровою емаллю. На верхній частині знаходився круглий, овальний, квадратний або прямокутний щиток з антропоморфним зображенням, іменною печаткою чи гербом, це також міг бути металевий кастик з камінням гранчастої або овальної форми.
На одному золотому персні з т. зв. литовського скарбу, датованого XIV —XV ст., з плоским овальним очком (червоно-коричневою гемою) зображений античний бог Меркурій, який стоїть опершись ліктем на невисоку колону, (діаметр персня 2,4 см). На шестибічній печатці іншого персня зображено воїна з німбом довкола голови та списом у правій руці і щитом у лівій, тло вигравіруване орнаментом.
До білоруської збірки, придбаної митрополитом А. Шептицьким у 1912 р., належить ікона Богородиці Мінської, виконана технікою гравірування у 1652 р. на срібній із золоченням пластині. Чудотворна ікона «Богородиця з Дитям» оточена дванадцятьма сценами зцілень від різних хвороб. Ікона оздоблена багато карбованим прорізним обрамленням, яке контрастує з низько гравірованим рельєфом площини зображення.
Подібно до дерев’яної різьби XVIII ст. у мистецтві карбування на металі того часу чітко виявляються намагання створення пластичних об’ємних форм. В іконі «Старозавітна Трійця», виконаній на срібній пластині, площину майже повністю займає пластично викарбувана біблійна сцена, загальну композицію збагачує рокайлевий рослинний орнамент рамки. Відчуття глибини простору досягається за допомогою різної висоти рельєфу, а також винесення на внутрішній обвід рамки крил ангелів, завдяки чому їх фігури виступають на перший план, в той час як будинок з вежею в тлі, виконаний більш низьким рельєфом, відходить у глибину.
До цікавих зразків ювелірного мистецтва XVII — XIX ст. належать декоративні таці-підноси, що відносяться до поширених предметів церковного вжитку.
Насиченістю і густотою карбованого орнаменту та детальним зображенням людських постатей відзначається декоративна срібна таця, подарована отцем мітратом Мироном Подолинським з Перемишля, який, згідно запису у Книзі вступу, «…викупив її у єврея за 800 корон. За традицією власність дідичів села Крукенич» (тепер Мостиського р-ну Львівської обл.). Овальна срібна таця датується другою половиною XVII ст., на ній розміщено пластично викарбувані фігурні, переважно євангельського змісту сцени, закомпоновані в овалах на дні та по периметру. По краю оздоблена стрічкою хвилястого карбування, дно виділене подвійною стрічкою геометричного орнаменту. Вісім сцен на широкому обрамленні представляють: чудо з хлібом і рибою; жінки і ангел біля гробу; Воз- несіння; Ісус Христос виганяє торгівців з храму; умивання ніг; хрещення Господнє; моління про чашу; Ісус-хлопець навчає священиків. В центральній частині зображено: Тайну вечерю; чотирьох євангелістів; поклін трьох Царів; в’їзд в Єрусалим; розп’яття; Воскресіння. Трактування рельєфів окремих постатей, готичні елементи в архітектурі, окремі написи біля зображень свідчать про старіший підклад-взірець, на якому було поновлено карбований рисунок.
Характерні для XVIII ст. особливості карбованих зображень, співзвучних з дерев’яною різьбою, тобто згладженим рельєфом і узагальненістю форм, переданих без дрібних деталей, а також багатоплановістю зображення, що бачимо на таці «Різдво Богородиці,» датованій 1747 р. і подарованій церквою св. П’ятниці у Львові.
Розповсюдженими у ХУІІІ ст. були срібні потирі (чаші), які використовувалися для богослужінь у церкві. Для потирів того часу характерне поєднання карбованого орнаменту з лінійним гравіруванням, а також елементами скульптурної пластики.
У музейній колекції зберігається потир 1749 р. майстра львівської школи з церкви Св. мученика Теодора. На випуклих боковинах підстави чаші три головки ангелів чергуються з арабесковими мотивами у вигляді подвійних схрещених дужок над декоративно укладеним акантовим листям. Підсилення рельєфу досягається окремо припаяними об’ємними деталями. На декоративній ажурній насаді чаші викарбовано три голівки херувимів у переплетінні волютовидних дужок, поєднаних розетами та листками.
Цікавими і досить рідкісними зразками ювелірного мистецтва XIX ст. у колекції музею є три срібні вінки з мотивом лаврового і дубового листя, перев’язаного стрічками з подвійними та потрійними кокардами. Листя лавра у античні часи було символом мужності і доблесті, подібне значення у слов’ян мало листя дуба. Вінками слави був нагороджений відомий український оперний співак Олександр Мишуга у Кракові 1885 р., у Варшаві 1902 р. та у Петербурзі 1904 р.
На межі XIX — XX ст. панівним стилем у європейському мистецтві став модерн, зокрема традиція сецесії, у руслі якої відбулося поєднання прийомів образотворчого і декоративного мистецтва. Фігуративний мотив, відповідний до призначення предмета, належить до характерних ознак ювелірних виробів початку XX ст. авторства відомої української художниці Олени Кульчицької, що зберігаються у колекції музею. Художниця достосовує стилізовану лінію контуру на срібних пластинах триптиха «Материнство», виконаних технікою травлення. У центральній частині триптиха зображена Богородиця з Дитям, німб Богородиці зубчатий, на темніше витравленому тлі півколом рядки зірок, довкола триптиху ажурне сецесійне обрамлення, прикрашене витравленим орнаментом з мотивом стилізованої квітки і листя.
Кольорові емалі делікатних барв використані у мотивах нашийних прикрас «Шишка» та «Три крути», для яких характерні тонка стилізація форм органічного світу та геометричних елементів.
Серед праць золотарів початку XX ст. зустрічаються макети храмів класичних архітектурних форм. До них відноситься срібний кивот-да- рохранильниця у формі романської церкви, вкритий кованими фігуральними зображеннями та орнаментикою.
Важливими мистецькими пам’ятками є монети та медалі, що складають чисельну збірку нумізматики у колекції музею.
Записи у головній книзі надходжень, скрупульозно заповненій Іларіоном Свєнціцьким, інформують про щорічні поступлення більших або менших нумізматичних колекцій, знайдених під час археологічних розкопок і згодом переданих до музею у 1910— 1930-х рр. Серед найбільших — збірка срібних римських, візантійських монет та монет різних європейських держав з Янчина (біля Перемишля), всього 201 одиниця. Та напевно, найбільш відомим серед науковців став скарб, знайдений у селі Борочичі (тепер Горохівського р-ну Волинської обл.). Він налічує понад 2 тисячі монет, золотих та срібних предметів, які датувалися ІТІ ст., з них 51 монета поступила до збірки НМЛ, де зберігається донині.
Серед монет, що надійшли до музею, були срібні динари відомих римських імператорів та імператриць: 14 — часу правління Антоніна Пія (138—161 рр.), 10 — Фаустини Старшої (померла у 141 р.), 6 — Адріана (117—138 рр.), З — Марка Аврелія (161 — 180 рр.), по дві монети часів правління Фаустини Молодшої (померлау 176 р.), Коммода (180— 192 рр.), по одній — імператорів Доміціана (81 —96 рр.), Траяна (98— 117 рр.), Луція Вера (161 — 169 рр.), Луцилла (помер у 183 р.), Пертінакса (126— 193 рр.). Приналежність частини монет зі скарбу не вдалося визначити через поганий стан збереженості.
Водночас, до найдавніших в колекції музею відносяться золоті римські монети (т. зв. ауреуси) з часу правління таких імператорів, як: Клавдій Тиберій Германік (41—54 рр.), Нерон (56 — 68 рр.), Веспазіан Тит Флавій (69 — 79 рр.).
У музейній збірці широко представлені монети Східної Римської імперії — Візантії, що стала окремою державою після поділу Римської імперії у 395 р. Найдавніші серед них — золоті соліди імператорів Теодозія II (408 — 450 рр.), Юстина І (518 — 527 рр.), Юстиніана І (527 — 566 рр.).
Імператор Теодозій II зображений на аверсі однієї з монет в правий профіль у військовому плащі та панцирі на правому плечі, на реверсі бачимо хрест у вінку, перев’язаному стрічками. На іншій монеті Теодозій II зображений також у правий профіль в короні і в імператорському одязі, на реверсі — ангел тримає у руці кулю з хрестом — символ держави.
На аверсі монети Юстиніана І, імператор зображений в фас, в шоломі, у правій руці тримає символ держави, на лівому плечі — щит із зображенням вершника на коні. На реверсі монети зображена крилата богиня перемоги Вікторія, у правій руці вона тримає хрест, а у лівій — символ держави.
З XIII ст. у грошовому обігу Європи значну роль відігравали золоті дукати, що карбувалися у Венеції протягом кількох століть. На аверсі дукатів зображено Ісуса Христа серед зірок, на реверсі — венеційського дожа, якому св. Марко вручає знамено. В колекції музею зберігається золотий венеційський дукат дожа Петро Граденіго (1289 — 1311 рр.).
Середньовічні золоті монети Франції — екю Людовика IX відомі з 1266 р., одна з них представлена у колекції музею.
Крім монет, колекція нумізматики містить пам’ятні медалі, виконані переважно у сріблі і присвячені відомим особистостям. До найдавніших у збірці музею належить медаль 1703 р., присвячена угорському князю Ференцу II Ракоці, який очолив визвольну боротьбу угорців проти влади Габсбургів.
Цікава з мистецького та історичного погляду медаль Всесвітньої виставки в Парижі 1878 р., якою був нагороджений визначний український фізик і електротехнік Іван Пулюй. На аверсі медалі зображена голова жінки у лавровому вінку — символ Франції, на реверсі — над панорамою міста ангел-жінка з лавровим вінком та сурмою і ангел-хлопчик, який біжить, над головою він тримає таблицю з написом «J.PULUJ».
Ювілейними медалями було відзначено 70-річчя відомого драматурга Александра Фредра у 1864 р., срібне весілля Івана і Софії Шептицьких у 1886 р. і родина Івана Шептицького у 1911 р.
Велику групу, понад ЗО одиниць цінних ювілейних медалей, подарував у 1913 р. після подорожей до Риму митрополит А. Шептицький. Ці медалі виконані у другій половині XIX ст. на честь понтифікатів Папи Лева XIII, Пія X та Мартина V. Завершує групу медаль на честь візиту Папи Іоанна Павла II в Україну у 2001 р., подарована міністром закордонних справ А. Зленком під час відвідин музею.